Джеймс був шалено радий, адже сьогодні якраз річниця того, як почалась нова сторінка його життя. І хай зробити ще треба було ой як багато, але ж, чорт забирай, він вже рік як не найманий працівник, а співзасновник агентства. Ну а те, що в ньому унітаз сторічний і половина кімнат завалено усіляким барахлом - то вже діло десяте. Усі з чогось починали. У Джеймса був чудовий настрій.
— Ей, Джеймі-і, а ти не міг купити кращого пійла, ані ж ця жалюгідна дешева подоба нормального пива? Ти виглядаєш як той, хто п’є без пересиху, а в алкоголі все одно не розбираєшся. У нас ж свято! Пройшов уже цілий рік з пір відкриття вашого... бюро. Ага!
— Ой, та ну тебе в дупу. Пішов би та й купив сам. Та й взагалі, нормальне пиво, чо ти прикопався? Все ж краще, ніж той шмурдяк, який ти минулого разу приніс.
Варбаргун був свого роду колегою Джеймі, розбирався в техніці не гірше і мав куди більше досвіду, тож про залізяки чоловіки могли говорити довго. Так і заприятелювали, тому подібні шпильки одне від одного було чути постійно. Направді та бурячиха на бруньках, яку дварф приніс на якесь попереднє свято, була досить-таки нічого, але хіба рубала так, що наче Забий-Джеком гахнули. І от зараз той бурчав на пиво, але Джеймі знав, що тому подобається. Бо як ні, то крамниця недалеко, а так вже шосту пляшку заливає у горлянку.
Дзвінок від Соломона був неочікуваним, але приємним. Хлоп вчесав так далеко, що згадував про друзів лише тоді, коли треба було. От як зараз. Якби не діло, то й забув би, мабуть, про річницю.
Джеймі слухав приятеля у половину вуха, адже якраз паяв програвач. Ще розкаже дівці за те, як треба, а як не треба ним користуватися, але то згодом. Зараз треба зосередитися, бо то тонка робота, яка потребує концентрації. Тримати рівно пайльник хлопець усів навіть сп'яну - тіло саме робило все, що треба для ремонту. Але коли його вуха вловили фразу "вісім мільйонів золотих мір", величезна капка припою зірвалася з голки паяльника і ляпнула прямо на мікросхему, заливши з добрий десяток контактів.
— Він там нюхає, чи шо? Скільки?
Джеймі про себе матюкнувся і почав прибирати зайве олово. На щастя, контакти не замкнуло, бо живлення хлопець заздалегідь вимкнув. То кілька місяців немає нічого і приходилося жити на Джеймсовий дохід з ремонту магоавто та Гарріні магокоїни. А тут на тобі - вісім мільйонів на столі. Простягни руку і візьми. Тільки треба то зробити так, щоб не простягнути ноги, адже такі гроші за легку прогулянку не заплатять.
Але ну його, хай би як не було, про це можна буде подумати завтра. І якщо Соломон випадково так вирішив пошуткувати на свою п'яну голову, то Джеймі особисто приїде до нього на Велику землю і відірве трохи яєць. Штук шість, не більше. Тому хлоп відкрив ще одну пляшку того невимовно жахливого пійла і зробив кілька ковтків. А потім подивився на Тантанеллу, яка зціпила зуби і, проклинаючи все на світі, змітала конфетті, які чоловіки з нагоди свята порозкидували по всьому офісу.
І Джеймі зробив одну річ, яку в тверезому розумі навряд чи б собі дозволив. Він взяв чистий бокал, наповнив його наполовину вином, яке цмулив Гаррі, і протягнув його до дівчини:
— Таня, та покинь ти те конфетті, завтра приберемо. Сядь краще відпочинь.
А потім кивнув на бокал із червоною рідиною і продовжив:
— Знаю, що не варто, але якого дідька. У нас свято, а ти сидиш як сич. Усміхнись хоч, ну. Ти ж також частина Бюро. Не звикла ще, чи що?