Джеймс більше не хотів навчатися юридичному ділу, адже як виявилося, його справжньою пристрастю була механіка. Допомагати людям також було приємно, але залізяччя манило сильніше. Ті дитячі мрії про космічні кораблі, що летять в міжгалактичні експедиції, виявилися зовсім не мріями, а досить-таки непоганою життєвою ціллю. Правда, розбиратися у нутрощах електроніки було важко, а ще важче зрозуміти, як влаштовані магомобілі.
Але навіть не надто знаючись у всіх нюансах тисяч деталей, Джеймс досить тонко відчував механічну красу. Ця лялька під назвою Croco 200SW Queen була ідеальна. Не в салоні, ні - якраз там Джеймі вважав, що власника видає несмак. Ідеальною вона була зсередини. Та поки Сейкоф не протверезіє, нема можливості ставати за великий ремонт, тому Джеймі вбивав час, роблячи маленькі, але корисні лагодження. То там тросик підтягнув, то тумблер, який почав хитатися, закріпив. На оголений двигун тільки задивлювався. Нема чого без знання діла туди лізти, бо за кілька хвилин можна такого наробити, що хату прийдеться продавати. Нема дурних. А те, що авто коштувало мабуть більше за дім, де жив Джеймі, хлопець навіть не сумнівався.
Було вже досить пізно, але Джеймі ще досі був зайнятий черговою дрібною роботою, як почув що ворота майстерні скрипнули. Невже майстер протверезів і прийшов подивитися, чи не розібрав хлоп тачку на болтики? Але ні. То була пара бічів, які шукали, що б вкрасти, щоб вистачило на бухнути. І топовий спорткар був найкращим вибором для них. Вони навіть не думали, що за нього їх по шматочкам розберуть і з'їдять. У них горіли труби, їм було все одно.
Один з них почав говорити писклявим голосом:
— Опа-опа, шо такоє. Ля яка форнєта. Йоба скілька бабла за неї получим.
Тут показався Джеймс з монтачкою. Дрин для монтування коліс був універсальним інструментом. Ним можна було і болт затягнути, і черепушку проломити. Гопарі зразу ж побачили Джеймса, і той самий говірливий набичився і бовкнув:
— А ти шо за пасажир? Здрисни звідси нах, бо порішаю, суку!
В руках гопаря блиснуло лезо складаного ножа. Джеймсу стало лячно, бо такий дійсно порішає. Для представника соціального дна своє життя варте копійку, а чуже - ще менше. Проте хлопчина не рипнувся. Щось тримало. Навіть не страх, а відраза. Бо як тільки подумав, що за кермо тої ляльки сядуть два пропитих гопаря і будуть гасати нею по вулицях, поки не розіб'ють десь вщент, то аж зразу серце защеміло. І хай машина не його, але ж вона - це справжнє мистецтво...
Проте додумати думку не дали. Мовчазний біч двинувся в сторону Джеймса. Ножа в нього наче не було, але в руках той затискав чи то свинчатку, чи то просто запальничку. Джеймі сахнувся і вжарив монтачкою. Удар прийшовся ідеально в щелепу супротивника. Почувся дзвінкий хрускіт і нападник як мішок картоплі повалився на землю. З його рота вистрибнули кілька роздроблених шматочків зубів, потекла тонка цівочка крові. Він був у глибокому нокауті.
— У, сука! Нна!
А це вже гавкнув гопарь з ножем, побачивши, що його кореш трохи приунив і ліг поспати. Лезо блиснуло при світлі ламп, Джеймі інстиктивно закрився рукою і відчув гострий біль в передпліччі. Там був довгий поріз, який відразу став добре кровоточити.
— Ну шо сука, ссиш?
Від такого успіху гопарь осмілів і почав понтуватися, перекидуючи ніж з однієї руки в іншу. Джеймі крок за кроком відступав назад, до верстака. А потім одним махом згріб жменю металевих друзок і кинув їх в лице нападнику, який аж ніяк не чекав такої підстави. Гопарь прикрив обличчя рукою, щоб сміття не потрапило в очі, а Джеймс якраз махнув монтачкою вдруге, та й втяв по руці, що тримала ножа. Гопарь ойкнув, впустив зброю та й заточився, притиснувши поранену руку до тіла. Зробив кілька кроків назад. Впевненості у діях враз стало значно менше, але він все ще не міг повірити, що якийсь сопляк безвусий дав їм двом такого добрячого прочухана, що другий ще й може не висатати. З рота гопяра вирвалося:
— Ходи, оглядуйся, сука. Пизда тобі.
Джеймс рикнув і рванувся вперед, розмахуючи монтачкою. Такої наруги гопарь не витримав, по-дівчачому високо заверещав і кинувся навтьоки. Джеймс побіг за ним, але далеко гнатися не став. Зробивши кілька кроків за воротами майстерні, хлоп зупинився. Поранена рука нагадала про себе гострим болем, та й гопарь міг вийти з нокауту в будь-яку хвилину. Тому хлопчина не чекав. Відразу подзвонив копам та розказав про спробу пограбування, сгягнув руки побитому нападнику за спиною кількома міцними пластиковими стяжками, а потім сів бинтувати руку, бо стікати кров'ю не входило до його планів. І аж тільки в цей момент його почало тіпати. Несподівано, йому дійшло, що його і справді могли порізати і лишити помирати на підлозі майстерні. І коли через сім хвилин приїхали поліцейські, перед їхніми очима постав переляканий хлопчина, який незнамо як дав відсіч двом не надто сильним, але від цього не менш небезпечним нападникам.
Як виявилося надалі, рана хлопця була широка, але важливі судини та сухожилля залишилися неушкодженими. Лікарі зашили поріз гарно, і згодом лише тонкий шрам нагадував про нього. Нападники виявилися сиділими урками, один з яких тільки нещодавно звільнився з тюрми, тому його відбитки пальців за хвилину знайшли в базі, а вже за кілька день затримали й самого гопаря, коли він спробував звернутися в лікарню з розпухшою як бочка зламаною рукою.
Але справжня комедія трапилася потім, коли мама дізналася подробиці. А особливо те, що даврф-майстер просто нажерся в дим і покинув майстерню з дорогущою машиною на підлітка. Неочікувано, пані Шева увімкнула режим фурії та видерла Сейкофу мало не півбороди. Той вже не знав, куди діватися, але стійко витримав стусани, бо й сам відчував відповідальність на те, що трапилося. Нарешті, мама взяла в того обіцянку більше не пити і навчити, нарешті, сина нормально працювати з механікою, щоб не розбирав вдома прилади. Так і почалося справжнє навчання, яке дійсно подобалося хлопцеві.