Нудно. Нудно-нудно-нудно. Ну-у-у-у-у-удно.
Джеймі не знав, кому спало на думку, що запхати його в табір соціальних наук - то гарна ідея. Тут було до чортиків нудно, приходилося забивати собі баки непотрібними законами, пактами, наказами та іншою безліччю паперової дурні. Та ще й батьки проявили неочікувану твердість і всіма правдами і неправдами вмовили хлопчину тут вчитися. Ба, тут зв'язки, коло знайомств вищого світу, чудові можливості для юнака з простої сім'ї. Тьфу. На думку Джеймі, це всього лише купка пихатих на чванькуватих бовдурів, більшість з яких носить кросівки на липучках, бо не здатні навчитися зав'язувати шнурки. Хлопець розумів, що таке коло спілкування йому не подобається, частенько сумуючи за старими друзями. Як вони там? Чи ще не забули його? Вони бачилися далеко не так часто, як хотілося, але хоч так.
Практика у банку задоволення також не приносила. Ті самі тони нікому непотрібних папірців, які йдуть в сміття через кілька секунд після того, як вилізуть з принтера. А по телевізору тільки й розмов про захист навколишнього середовища. Та хоч і завдання було нудним, все ж користь від нього була - Джеймс дійсно хотів допомогти чоловіку, який постраждав від шахраїв. І добре, що двійко інших практикантів мали таку ж саму думку, як в нього самого.
Джеймі хоч і не мав досвіду у стеженні за людьми, та і детективом був кепським, але завдання виконував старанно. Навіть не ризикнув купити пиріжка у ятці по дорозі, щоб бува не загубити об'єкта. Невеликий зріст та непримітна зовнішність були йому на руку. І от, риба, нарешті, клюнула. Джеймс навіть не сподівався на такий результат. До останнього він думав, що банкір всього лише піде до коханки або ще кудись, куди не личить ходити порядній людині. Але аж так - то було дещо. Хлопець настільки захопився, що навіть і не подумав, що автоспалах на телефоні - то погано.
Блим. І всього лише за одну трьохмільйонну долю секунди все пішло шкереберть. Якраз за цей час світло від спалаху досягло зіниць поліцейських та банкіра. І ще буквально секунда їм знадобилася, щоб зрозуміти що то був не випадковий світлячок на кілька кіловат, а дійсно спалах мобілки, який вхопив не просто компромат, а компроматисько. Компроматище! Королеву компроматів! Ще секунда знадобилася самому Джеймі, щоб зрозуміти, що він потрапив в таку халепу, яка пахне навіть не копняками, а розправою. Миттєвою і жорстокою. Поліцейські, які вже вихопили чи то тазери, чи то пістолети, вже рипнулися назустріч до несподіваного папараці. А той кинувся навтьоки. Проте пробігши з півсотні метрів по промзоні, він зрозумів що тікати тут нема куди. І коли вже паніка мала б захлинути Джеймі, він згадав про цікавий винахід власного виробництва, який не так давно скорструював і довів до робочого стану. То був будильник.
Так-так, будильник, який Джеймі зробив для самого себе. Аж надто тяжко він прокидався зранку і досить часто просто відключав усі будильники ще уві сні. Ба більше, навіть ховаючи будильник на іншому кінці своєї кімнати, він часто у стані напівживого зомбі йшов, жмякав кнопку вимикача і спокійнісінько йшов спати далі, з чистим серцем просипаючи все, що можна і не можна, за що отримав вже стільки доган, скільки жоден порядний учень мати не може. Маючи серйозну розмову з батьками, які, на жаль не могли його будити, бо йшли на роботу досить рано, Джеймі вирішив розібратися з ситуацією раз і назавжди. Кардинально. Якщо будильник стоїть, то вважай, що його нема. А якщо він стояти не буде? Що, якщо він буде не тільки голосно шуміти, а ще й тікати від господаря? Бо тоді прийдеться його ловити, щоб не волав. І вже хоч чи ні, ти прокинешся. Бо лазити під ліжко за ним чи повзати на колінах від шафки до шафки в режимі автопілоту не вийде. Результатом такого мозкового штурму став будильник-втікач розміром з бейсбольний м'яч. Круглий, з двома широкими колесами від розібраної машинки з пультом управління і двигуном звідти ж. Прийшлося трохи попаяти і навіть випросити у тата невелику плату -мікроконтролер і ще й благати навчити, як її правильно запрограмувати. З допомогою батька, який був в захваті від ідеї, вийшла дійсно диявольська машина для вранішніх тортур, бо волала і тікала на сто п'ятнадцять балів із ста.
Ба більше, після кількох успішних тестів Джеймі вирішив її вдосконалити, додавши смішні послання до самого себе. І тепер будильник після кількох гучних сигналів починав волати дурниною щось на кшталт:
"Ха-ха поцілуй мене в дупу! Не доженеш, сонний лузер! Відкрий очі, бо копнешся! Дивись під ноги, куди біжиш! А як вкушу за пальця, будеш на одній нозі стрибати!"
Що стосувалося дурниць, то фантазія Джеймса сягала неосяжних вершин. Хлопець з тиждень придумував нові будилки, а може й більше. І напридумував мало не сотню. Залишилося лише завантажити їх на флешку і поставити десятисекундний таймер між фразами, який переривався скреготінням, дзижчанням, клацанням і іншими звуками, які менше всього хотілося б почути сонній людині.
Так ок, саме це знаряддя середньовічної інквізиції опинилося в руках Джеймі посеред портової промзони. План був простий як довбня. Запустити волаючого всілякі дурнуваті фрази будильника в один бік, а самому чкурнути в інший. Якщо пощастить, то у темряві не розберуться, а навіть якщо це виграє якихось п'ять хвилин, то сам Джеймі буде вже далеко звідси. А вже там шукай-гукай.
Кількома натисками клавіш юний винахідник поставив таймер на п'ять секунд і, обравши найбільш пряму доріжку, випустив будильник на волю, гайнувши у вузький лаз між контейнерами. Металево-пласмасовий механізм зрадів, і як тільки час сплив, радісно чкурнув убік.
— Не спіймаєш, не спіймаєш! Повільне курча, з'їж калача! Бережись, шафка по курсу! Ставай раком, бо не знайдеш!
Словниковий запас і випадковий вибір цитат виявився дуже влучним. Продажні поліціянти повелись, і Джеймі почув вигук одного з них:
— Ач стерво, стібеться. Лови гімнюка. Заходь з того боку!
На щастя, стражі порядку не очікавали такого демаршу і будильник дійсно виграв Джеймсу навіть не п'ять, а шість хвилин. Бо навіть коли він збився з курсу і поїхав назад прямо назустріч перевертням, вони зовсім не відразу зрозуміли, що то таке. І коли хоробрий будильник поліг смертю хоробрих під тяжким черевиком поліцейського, встигнувши наостанок ще раз послати того в дупу, сам Джеймі був вже далеко, на крейсерській швидкості пробігаючи через портовий район вузенькими вуличками. Знайти і догнати його вже було неможливо, адже поліціянти витратили надто багато часу на переслідування привидів.
Прибігши додому, Джеймі ледь відсапав. І вже будучи в ліжку, довго не міг заснути, думаючи, що робити з компроматом. Йти в поліцію він не хотів. Бо що як фото потрапить в руки одному з тих самих копів? Був план краще - ЗМІ, які дуже полюбляли смажені скандали. Джеймі подумав на кілька з тих, що доводилося йому читати під час підготовки до семінарів. "Банківське рев'ю", "Фінансовий тиждень" чи онлайн-видання третього світу "ФінКа". Надати редактору анонімно всю інформацію і хай самі пишуть матеріал. План надійний, як черв'ячна передача.
Так і вирішив зробити. Але наступного ранку знов все проспав, бо диявольський будильник вже був у власному раю, де всі сплять і не хочуть прокидатися. Але компромат довго не лежав і вже через кілька день його взяли у "ФінКо". На диво, з'ясувати особистість анонімного відправника вони не намагалися, а лише задали кілька питань про походження інформації і можливості перевірки фактів. Їх чекав дійсно смажений матеріал, а сам Джеймс надіявся, що його ім'я так і залишиться невідомим у цій справі.