Пізніше Кайола буде писати в своїх спогадах про ці часи і схильності своєї особистості, згідно з якими й проявились властивості його аури, визначивши по факту її тип, наступне:
"Наш майстер казав не соромитись своєї аури, особливо коли в неї такий тип. Так, ми бачили: майстер дав нам хороший пристрій [для впиливу на світ духів - прим.ред.]. Він збільшувався, коли ми смикали [кінцівками під час танців - прим.ред.]. Іноді ми смикали ними так сильно, що рвалася шкіра. Наш майстер казав нам іще декілька речей: наприклад, як не порвати шкіру, використовуючи чужий рот [ідеться про співи на заміну танку - прим.ред.] замість своїх рук. Він показував нам, як це робиться, із великим задоволенням..."
Кайола став маніпулятором. Він дізнався багато нових додаткових технік містичного контролю своїх дій у світі Духів та в матеріальній площині під наглядом майстра, який навчив його багатьом іншим методам на індивідуальних заняттях. Кайола навчився схиляти духів і підкорювати їх: когось - привабивши тим, що умів, комусь - пригрозивши, налякавши чи продавивши. Але другий метод був рідкістю для хлопця.
Духи могли впливати на реальність безпосередньо, й це було те, що подобалось Кайолі, але він вже зараз задумувався над тим, як він може розширити свій арсенал магічних навичок. На додачу до духів, основним союзником та помічником був Скеля, хлопець жадав продукувати цей вплив самостійно. І йому вдалося вийти на потрібний шлях, але то сталося трохи згодом. Наразі ж він відточував свою майстерність, поступово відмовляючись від технік.
Усі нові техніки, на кшталт Айми, Бодхі, Темпо, Вон, тощо, а також і старі техніки, поступово інтегрувалися в його сутність, і вже наврядчи можна було говорити про те, що він використовує ту чи іншу техніку - він став усвідомлювати себе у світі духів, жити там. Постійне використання технік стало його звичкою й режимом життя, й хлопець перестав на них зважати. Як дитина, як використовує навичку "зробити крок вперед", концентрується на процесі, не вміючи того, а дорослий не концентрується на процесі свого переміщення ногами узагалі, так і Кайола поступово виходив на такий рівень взаємодії зі Світом Духів.
Соціальні зв'язки зі свідомостями, які плавали у середовищі поза межами простору-часу, і в які умів занурюватися своєю свідомістю Кай, ставали дедалі міцнішими. Так, у хлопця з'явився дух, симбіотичний зв'язок із яким був вигідний обом. Це був Хартагал - дух Безодні. Цей демон частенько допомагав Каю в скрутних ситуаціях, в яких хлопцю могло стати непереливки. В таких ситуаціях Кай, як правило, опинявся наодинці, й тому міг не турбуватись про гіпотетичних друзів, якому це створіння могло нашкодити.
Крім темного й жахливого Хартагала, з яким у Кая були гарні відносини до хлопця причепився й інший дух Фольф Баланос. Цей прокажений хворий з'явився раніше за Хартагала, й, можливо, саме його наявність і привела Кайолу до дружби з демоном Безодні. Він часто намагався знущатися з Кая, й час від часу підсилював тих, хто представляв фізичну небезпеку для молодого шамана.
Наразі ж, Кайола вже був дорослим молодим мужчиною, який працював у бюро розслідувань й замався питаннями незаспокоєних духів, які могли стати для суспільства проблемою. Цікавився артефактологією та рунічною магією, яка була тісно пов'язана з артефактами, які створювались в тому числі з допомогою Рун. Та й Скеля трохи підказував що та як у цій сфері, бо ж, як виявилось, був знавцем Рун та Квадології.
Одного разу доля занесла Кайолу в каналізацію. Згадуючи цей момент, Кай писав у своїх спогадах про те, що саме події в каналізації були доленосними для нього, й що після цього - другого - випадку прояву своєї особистості, молодий шаман зробив її об'єктом свого власного дослідження. Це рішення призвело до плідних результатів у подальшому, але зараз мова не про це. А мова - про те, що Кайола зустрів у каналізації ворога. То був чоловік із кинджалом у руці, яка була закривавлена. Подивившись на його рану, Кай впізнав характерну ознаку ворожого йому духа - Фольфа Баланоса. Він зрозумів, що цей відчайдушний хворий заволодів тілом чи то безхатька каналізаційного, чи то убивці чи маніяка якого. Так чи інакше, із цим треба було щось робити.
Звичайно, можна було зробити так, як то робилося зазвичай в подібних ситуаціях, а саме - прикликати Хартагала й дати йому можливість розібратись. Але спогади про те, як він уперше зіштовхнувсь зі Світом Духів і своїм минулим втіленням, яке зараз сприймалося як Скеля, мало не на цьому ж самому місті, підштовхнуло хлопця зробити дещо інше. За декілька секунд Кайола змінив сприйняття, й тепер бачив світ інакше. Обитель Духів ніби наклалася поверху матеріяльного світу, й Кай чітко побачив супротивника.
"ВАН!!!"
Молодий детектив-шаман застосував техніку, яка відштовхнула ворожого духа від нього. Він очікував, що дух вилетить із тіла випадкового агресивного незнайомця, але ні: той виявився прив'язаний до тіла чимось додатковим. І Кай побачив, чим саме. То був амулет на шиї кинжальщика, який тільки зараз, після часткової невдачі, привернув увагу шамана. Цей артефакт дозволив духу утриматися в тілі, і це було невдачею. Чому ж вона була частковою? Ні, то не тому, що частковим називають те, інформаційний негативний вплив чого бажають пом'якшити, на кшталт часткової мобілізаці, часткового відступу, чи, можливо, часткової смерті. Люди, що не були чесними, назвали б те, що відбулося, успіхом. Вони б сказали, що все пройшло по плану, й вони на те і розраховували. Але не Кай.
То була невдача, бо дух утримався в тілі навіженого завдяки артефакту. Невдача була частковою, оскільки ефект від техніки "Ван" усе ж був. Тіло ворога відкинулось подалі від Кайоли, разом із духом, до якого було прив'язано, отримавши трохи пошкоджень. Буквально декілька років тому Кайола б, скориставшись ситуацією, побіг би в сторону виходу. Але не зараз. Він не тільки жадав тримати марку детектива у своєму власному самосприйнятті. В нього був якийсь не бачений до того бойовий запал. Скеля, таємниця природи якого скоро буде розкрито, ніби огортав тіло Кайоли. Вони діяли у єдиному емоційному пориві.
"ІЄТУНАК!"
Це слово промайнуло в свідомості Кайоли. Протягом наступного місяця хлопить поступово, завдяки снам і подорожам у світі Духів, усвідомить, що його Душа, як і душа усіх інших - це багатовимірний об'єкт, матеріальне тіло - це проекція цього об'єкту, кожна із безлічі можливих проекцій цього об'єкту - це інкарнації Душі, які сприймаються чотиривимірною свідомістю як реінкарнації - себто, втілення, які існують послідовно у просторі-часі, що насправді є результатом обмеженої здатності світосприйняття лише в чотирьох вимірах. Він усвідомить, що Скеля не просто дух-помічник і дух-союзник Кая, що Скеля - це інша інкарнація його власної душі, яка існує у підсвідомості, і ім'я цій сутності Ієтунак.
Ієтунак був майстром рунічного мистецтва, мав досвід, який розкрився в часи його інкарнації. Цей шаман, який жив на котрійсь із планет мультивсесвіту невідомо коли, провів більшу частину свого життя живучи наодинці з природою й зачаровуючи мінерали й камені, рунічними закляттями надаючи їм щось на кшталт штучно створеної свідомості, або ж програмуючи їх на продукування якоїсь властивості. Але пам'ять про це повернеться Кайолі трохи згодом, коли місток між свідомістю й підсвідомістю добудується остаточно, простимулювавши процес створення подібного містка з надсвідомістю. Зараз же Ієтунак проспівав декілька основних звуків, протанцював декілька пассів тілом, та накреслив декілька символів перед собою, сформувавши одну із альфа-рун, яка тимчасово заблокувала дію амулету.
А далі... Далі вже справа була за Кайолою. Повторивши "ВАН!" іще раз, хлопець вибив ворожохо духа з тіла каналізаційної кримінальної особи, а оскільки намагання утриматись в тілі, заволодіння тілом, вибивання з тіла, й інші жорсткі взаємодії структур матеріальної й духовної реальності, енергетично виснажують усіх учасників цих взаємодій, Фольф Баланос зник після того, як Кай викинув його з тіла незнайомця. Тепер цей прокажений буде знов накопичувати енергію. Що ж до грабіжника з кинджалом, то той почав благати Кайолу про помилування. Власне, він його й отримав. В обмін на амулет.
Грабіжник пішов своєю дорогою, Кайола ж залишився наодинці зі своїми сподіваннями щодо того, що ситуація в каналізації допоможе цьому грабіжнику вийти на праведний шлях законості й порядку. Що ж до амулета, який отримав молодий детектив-шаман... Вже після усвідомлення Ієтунака в якості частини своєї особистості, й інтегрування одне в одного, декілька місяців потому, Кайола міг розповісти про цей артефакт трішечки більше ніж "нічого". Як мінімум, він знав його властивості - підживлювати енергетичні зв'язки, й не тільки між людиною і духом. Будь-які. Себто, його можна було застосовувати як підсилення кохання між двома людьми, підсилення довіри між діловими партнерами, або ж, навпаки - підсилення ненависті свекрухи до невістки, й навпаки. Але для подібних налаштувань необхідними були розуміння принципів квадології або рунічної магії, якими Кай не володів. Поки що не володів, і це "поки що" було ключовим, бо ж у майбутньому з нього мало вийти дещо путнє. Що ж до історії амулету... Завдячуючи специфіці своєї роботи, Кай Ола дізнався, що амулет цей колись належав сім'ї, майно якої було продано за борги. Не представляючи із себе матеріальної цінності, й будучи неактивованийм на той час, він пішов з аукціонного молотку до якоїсь пересічної людини, яка потім була пограбована і вбита. Що означало, що повертати цей камінчик на ланцюжку було просто нікому, себто, Кай міг залишити його в себе. Так чи інакше, камінчик в результаті став необхідною складовою, яка дозволила Кайолі навчитись новим магічним навичкам і все ж розібратись із налаштуваннями амулету. От тільки питання, що саме він використав - знання рун чи знання квадології....