Джеймс Шева
Новини в той день розлетілися по всьому полісу, і навіть за межі витекли, ставши головною здобиччю малих журналістських контор. Журналісти в цей час були найяснішим втіленням свого часу, а ти дав їм подію, яку любили всі — причини сумніватися у владі. На справді, це не сильно вплинуло на твою практичну роботу, і суд над власниками банку залишився за кулісами основного поля зору преси, та суд був виграний, і ти розумів, що приклав до цього руку — привід для гордості і для переконань друзів, що саме так це і було.
Капітан поліції показно вибачився перед містом, заарештував поганців й наобіцяв всього, що аж в найскептичніших з’явилась довіра до славетної поліції Аверісу. Діти, в цьому випадку, мали хороший захист — чистота і наївність, а також надавання переваги мультикам і фільмам, ані ж новинам, та навіть так, в середині друзів тебе називали «нічним охоронцем Аверісу».
На жаль, це не сильно вплинуло на твоє подальше навчання. Цілий день ти зубрив документи, потім зустрічався з друзями в гаражі свого дому й після цього крутив гайки своїм приладам зі збірного конструктору, деталей електроніки і речей, які б ще своє відпрацювали, якби твої руки не дотягнулись до них. Мама мала горе з тобою, але тато гордився. І саме тато запропонував тобі одразу після закінчення навчання спробувати себе в лагоджені двигунів магомобілів* та іншого транспорту. Ти погодився, все одно до закінчення навчання залишалось меньше півтора року. З очікуванням кращого майбутнього, цей час пролетів миттєво для тебе.
Ти став вищим. Плечі ширшими і передпліччя міцнішими. Голос, врешті-решт, втратив набридливу дзвінкість. Вуха загострилися ще сильніше , а думки впорядкувалися в більш-менш міцний фундамент світосприйняття. Ти все ще не знав, чого хочеш в цілому, але батьки завжди допомагали тобі, і справлявся ти непогано. Ти влаштувався до одного гнома Сейкофа Баракузи, він тримав невеличку майстерню на околиці бідного району. Завдяки тому, що арендував приміщення на окружній дорозі — мав попит. Тим більше, що в бідних районах часто траплялись форс-мажори й інші неприємні поломки. Ти почав вчитися у нього механіці. З рання до вечора в мастилі, в мішкуватому одязі, пропахнутому болотним тютном**, в дірявою кепкою й перемотаними пальцями крутив величезні гайки — туди і назад. В якийсь момент бува подумав, що нічому це тебе не вчить, допоки Сейкоф не напився, і приказав тобі самому обслужити кралю клієнта. Краля була тією ще тендітною вишенкою: яскраво-червоний глянцевий корпус, в середині обшитий по стилю Ad-natura*** з кремовою лусковатою шкірою повсюди, і кріслами, оббитими грубими лаптями хутра гірських мавпо-баранів****; кермо як в літаку, панель управління з функцією голосових команд. Вітрові турбіни***** золотистого сяйва. В тендітному тілі Croco 200SW Queen було єдине слабке місце — серце, тобто двигун. В магічних двигунах пульсували прутні із царського скла****** під дією високочастотних вібрацій. Вони створювали електричну дугу, яка безперервно живила функції автомобіля. Двигун кралі мав занадто багато прутнів, і при низькому споживанні енергії накопичувалась лишня, яка поступово пошкоджувала навколишні кріплення й автомобіль в цілому. Королева була створена для швидкісної їзди, або ж творці продумали стратегію продажу автомобілів досконало. Роботи було безліч, і ти признав чесно, що зміг би справитись лише з базовим ремонтом, бо не розбирався в калібровці електричної дуги. Тому, автомобіль залишився в майстерні, власник зняв готель неподалік, а ти вирішив повивчати красуню якомога ближче, поки не проснеться пиятик Сейкоф і не порадить тобі щось цінного, бо ж в автомобілях не було гномів головатіших, аніж він.
Все б добре, якби ти не забув де знаходився. Околиця бідного району — місце зосередження всіх нещасть міста. Красуню давно помітили на дорозі, і прослідкували її аж до майстерні Сейкофа. Ти тоді направляв з лінійкою турбіни трішки вверх, як вчив старий Баракуза, щоб зберігти автомобіль трішки довше, як до майстерні хтось проник. Двоє підлітків із місцевої банди здивувались, побачивши тебе не менше тебе. Не сама приємна ситуація. Ти помітив їх обличчя, а значить — поліція точно знайде їх. Здається, вони вирішили зробити все можливе, щоб прочистити тобі пам’ять. На щастя, ти навчився захищати себе і друзів, і коли вони підійшли, ти...
***
Гаррі Абеді Дюбуа
Твої слова вразили чоловіка. Це були змішані відчуття. Можливо, він не очікував побачити дитину; можливо, зіграв якийсь із глибинних родинних інстинктів, а можливо все і відразу. Скоріше за все так і було. Секунди вистачило, щоб вселити в нього сумнів. Та от на тій висоті, де він знаходився — сумнів це не найкращий стан. Нога послизнулася і чоловік залився криком. Ось де виявилось його приховане, але дуже щире бажання жити. Психологиня схопила його за руку, та якби ти не встиг, перестрибнувши через софу, схопити його за іншу — репутація цієї конторки була б знищена. Твої тренування в баскетболі пригодились навіть тут.
Чоловіком виявився Ріберан Антетокоумпо — відомий у вузьких кругах тренер невеличкої команди з айроболу*******, він виявився дуже вдячним тобі. Аж занадто, навіть для твого проникливого до всього душевного розуму. Від вступу в команду ти відмовився —все ж, в айроболі не так сильно цінувалась атлетичність, як командна гра, та і твоя шкільна команда з баскетболу тебе повністю влаштовувала. Та Ріберан допоміг тобі із цим, прийшовши декілька раз до вас на гру, а потім, в захваті, профінансувавши команду, що дозволило вам вперше за всю історію молодіжної ліги вийти і трійко лідерів по цілому місту — велике досягнення... й велика відповідальність
Ти не міг весь час приділяти баскетболу й визнав це занадто пізно. Турніри з’являлися в самий незручний момент і ти не справлявся з величезним тиском, як і більшість із команди. З нападаючого тебе зробили розігруючим-захисником, в цій ролі ти видався дуже непоганим гравцем для очей скаутів. Твої вміння аналізувати й контролювати поле в максимальній ширині, твої тактичні навички й майстерне вміння провокувати супротивників на помилки зробили тобі гарне ім’я й небезпечну репутацію.
Якось, після перемоги над командою Багряних сонць, коли, за дві секунди матчу, у відриві від противників у два очки ти вчасно сфолив по гравцю ворожої команди, який вже показав себе найжахливішим кидачем в світі, він з друзями перестрів тебе по дорозі додому, коли ти розійшовся зі своїми. В темному провулку, з темними намірами. Четверо проти одного — навіть твій аналітичний мозок підказував, що шанси невеликі й переконати ворога не вдастся, як і не вдастся втекти. Тому, залишалось одне...
***
Кайола
Майстер сказав, що є декілька типів магічної аури, яка тісно пов’язана зі схильністю особистості до творчого процесу. Коли, опісля безлічі спроб, ти все ж навчився контрольовано використовувати власну ауру, й коли рештки шоколаду почали рухатись на дні горнята, це визначило і твій тип. Ти був маніпулятором. Маніпулятори не люблять прямо втручатись в творчий процес, вони підштовхують до творчості інших, що дуже уподібнювало тебе і Гаррі, якби, звісно ж, ти не був маніпулятором в магії і не мав схильність до маніпулювання матерією в тому числі. Це дозволило майстру скласти тобі індивідуальний план тренувань своєї «Мокші», яка базувалась на вивчанні схильності духів і підкоренні їх посередництвом використання кнута й пряника.
Зі своїми першими духами, окрім, звісно ж Скелі, який вже став твоїм духом-хранителем, ти познайомився дуже скоро. Це були духи ораторів, воїнів, лісових духів, й ба навіть звичайних фермерів. Кожен із них — особистість. Складноструктурна особистість, яка ніколи не горіла бажанням допомагати комусь за просто так. Ти ж давав їм те, що вони хотіли — то зачаровував піснею тих, хто любив пісень, то приносив мармурові кульки для любителів блискучих цяцьок. Духи часто відмовляли, подекуди погрожували й навіть переслідували, але коли ти оволодів всіма техніками, то зміг з легкістю протистояти більшості із них, і все частіше ти призивав їх у свій світ, де спостерігав за справжніми чудесами. Духи були здатні розвіювати пари, очищати поверхні й навіть ламати речі. Звісно, майстер тебе знайомив лише з безпечними духами, але він не міг контролювати тебе у трансі, тому ти піддавався спокусі й затримувався у Світі Духів трішки довше за інших, заходив все далі в глибини цього світу й зустрічався з все більше впливовішими духами. Так, ти отримав свого Великого ворога й Великого друга — це була цікава історія.
Врешті-решт, уже перед закінченням навчання ти довів до майстерності свої вміння й вивчив нові. «Айма» — дозволяла тобі переносити речі із світу речей до світу духів; «Бодхі» — дозволяла тобі миттєво покидати світ духів й повертатись до світу речей; «Темпо» — дозволяла тобі подовжувати перебування духів в світі речей, або ж твоє у світі духів й навіть надзвичайно складну техніку — «Вон», що дозволила тобі вивільняти частину своєї життєвої енергії, щоб з величезною силою відштовхувати духів від себе. І це було далеко не все. При своєму випуску ти розумів, що дізнався лише маленьку частину свого таланту. Світ Духів був відомий тобі так мало, що ти навіть не був впевнений, що можеш щось стверджувати про нього, і це надихало.
Але, разом з надзвичайно привабливим Світом Духів був ще Світ Речей — наповнений суєтою, владою матерії і неправдивої інформації. Світ сірий і так, що викликав лише сум. Але саме він був місцем твого проживання. Після закінчення школи тебе взяли в детективне агентство, прикріпили до дивака, який розбирався зі «справами Х, що пов’язані з паранормальним» й ти понурився в практичне використання своїх вмінь для служби полісу.
Робота була цікавою. Духи часто ставали в центрі бурхливих подій міста-держави. Шалені духи, які втратили контроль через перенасичення ізів й які захоплювали тіла хворих або слабких шаманів не рідко влаштовували самі справжні побоїща — але з ними справлялись швидко, цікавіше було зустрічатися зі справжніми злими геніями, які використовували не менш геніальних духів для своїх злодіянь. Ти згадав, як зі начальником знову заліз в каналізацію, щоб дослідити місце раптового спопеління бездомного гобліна. Начальник послав тебе за цибулевим пончиком і кавою, і коли ти йшов до виходу — освітлення раптово зникло, а драбина, яка повинна була знаходитись в десяти метрах за найближчим від місця подій поворотом кудись щезла. Ти хотів був повернутись, та втрапив в геть інші відділення каналізації. І перш ніж ти увійшов у транс, щось вийшло до тебе. Це був чоловік. Лезо ножа блиснуло в його руці, кривавою рукою він поправив окуляри й почав повільно підходити. Він шкутильгав на ліву ногу, але це не заважало йому абсолютно не боятися дитину. Судячи по дивному гиготінню, який він видавав — якийсь дух захопив його тіло, та було занадто пізно, щоб вирішувати справи так, як ти звик. І тазер був лише у твого начальника. Все йшло до небезпечної битви, тому ти згадав здобуті тренування і...
***
Соломон
Безліч грибів має свої отруйні аналоги. Ці міміки на диво точно повторювали їстівних одновидців, та уважний погляд дозволяв розрізнити найменші деталі. Так і дубовий томат насправді виявився псевдотоматним паразитом, наповненим дуже неприємним токсином, який буквально пропалював внутрішні органи з середини довгими роками. Та до нього була дуже проста протиотрута — для тебе проста, звісно. Ти зібрав три порції корня монахів, боровичних листків шість штук, багряного іловику, трішки хвої і з три кілограма серцевини листків алоє (тут тобі допомогли інші шахтери), а потім на основі воску й попелу зробив мазь, яка допомагала регулювати температуру тіла при прийманні дуже гарячої ванни. Гаряча ванна знищувала токсини. Так що, коли все вдалося, про тебе по всій Вугільній горі говорили як про «гобліна, який заставив шахтарів вперше помитись». Навіть в школі це оцінили й ти отримав доступ майже до всієї інформації, про яку тільки міг мріяти.
Поглиблені практичні знання природи рослин, себто — травництво вважались архаїчною наукою, бо суперечили сучасній медицині та алхімії, проте ти знав, що в травництві є свої величезні плюси, якими не слід нехтувати, особливо тим, хто знаходився на значній відстані від великих полісних лікарень — а саме доступність матеріалів, велика різноманітність і довготривалисть позитивного, хоч і не дуже інтенсивного ефекту травницьких препаратів.
Пізніше, завдяки тобі, рідний брат твоєї мами відкрив свою чайну, а ти, після закінчення школи, почав варити «гоблінські чаї», приваблюючи багатіїв, гінців за автентичністю, які готові були платити втричі більше за чашечку настою із печерного моху і мучнистого тіла гігантського гриба. Заробляв ти завдяки цьому надзвичайно добре, в якийсь момент навіть оплатив друзям поход на бої автоматону, коли вони відмовились проникнути туди в контейнерах з інвентарем.
Та твоє надмірне поглиблення в знання мало й свої мінуси. Не раз ти зустрічався з тими, хто в своєму примітивному мисленні вважав, що більший за розмірами повинен знущатися над меншими. А гобліни, так вже вийшло, були невисокими й не дуже атлетичними. Не раз тобі припадало по різним причинам, а іноді, ти був певен — без причин взагалі. В якийсь момент це тобі набридло настільки, що ти з відчаю погодився на пропозицію дивного шостого брата свого хресного, який тримав свою школу бойових мистецтв. Та не пожалів про це, бо ж ці бойові мистецтва виявились дуже ефективними. І коли, опісля декількох місяців тренувань, тебе перестріли двійко ельфів за чайною дяді, ти...