За шість років у Кайоли сформувалась власне самоусвідомлення й свідомість. Свідомість з його попереднього життя іноді впливала на події, що відбувались навкола - у надкритичних ситуаціях, зазвичай, але чим більше нова свідомість, що формувалась, набирала досвіду взаємодії зі світом - тим більше підсвідомість виокремлювалась у щось зовнішнє. Так, в Кайоли, наприклад, виникли уявні друзі, з якими він спілкувався і грався в соціальні взаємодії саме у своїй уяві. Батьки ніколи не бачили, як Кай грався із кимось "невидимим", ні. Але досить часто погляд дитини ставав пустим, так, ніби він витав десь у хмарах і не помічав того, що відбувається довкола, або помічав слабо. Ці моменти трохи підгальмовували реакції Кайоли, адже його думки були направлені не на цей матеріальний світ, а на уявні події й картини, а його мозку доводилося обробляти як мінімум вдвічі більше інформації, ніж зазвичай: половину - від органів чуттів, і половину - від сигналів, які відображали уяву й мислення. А також - контакт із підсвідомістю.
Більшість уявних друзів Кайоли були вигадками, або здавались такими. Їм була притаманна тимчасовість. Але деякі результати його роздумів і уяви, здавалось, мали свою, окрему свідомість. Одним із них був так званий "камінчик" - живий уподіблений до гуманоїда шматок скелі, розписаний таємничими символами та обсипаний вкрапленнями рідкісного дорогоцінного каміння. Кайола часто подумки спілкувався з "камінчиком", і саме він вплинув на дорослішання юнака найбільше. Звичайно, батьки й вихователі також внесли свій вклад, але, якщо оперувати цифрами, цей сумарний вклад не перевищував п'ятдесяти відсотків. Інша половина - це власні роздуми та спілкування з "камінчиком", який міг виявитися як попереднім втіленням, чиє ім'я було тимчасово викреслене зі свідомості Кайоли, так і персоніфікацією власних роздумів хлопчика.
Серед друзів Кайоли була цікава традиція - тягти соломинки задля того, щоб вирішити хто з них має зробити те чи інше. Вже тоді Кай вчився жити у відповідності до потоків часу, які оточували все довкола. Дещо всередині, що в подальшому мало стати філосовією життя молодої людини, підказувало, що не важливо, яка саме соломинка буде витягнена, адже який би розвиток ситуації не реалізувався в майбутньому - все буде йти по найліпшому для розвитку особистості Кая (та й будь-кого іншого) сценарію. Тому іноді могло здатись, що Кайолі все одно що буде: частково так воно й було. Звичайно, коли з підсвідомості випливав "камінчик" і радив, яку соломинку тягнути - Кайола його слухався. А іноді - ні. Це відповідало світоглядій позиції, яка формувалась всередині нього.
От і зараз. Коротку соломинку витягнув Джеймс, і це означало, що досвід, який він отримає від купівлі солоденького, є найбільш необхідним саме для нього. Іншого ж разу соломинку не довелось тягнути нікому, й Світ розподілив кожного на своє місце. Іноді Кайолі здавалось, що Світ має надсвідомість, що підштовхує кошного до набуття того досвіду, який він потребує, іноді ж - що це бездушний механізм, який автоматично діє згідно з йому лише відомим командам. Так чи інакше, а Кайола, уявляючи себе чарівником, ішов зі своїми друзями по каналізації, задля того, щоб подивитись на бої. Чесно кажучи, бої автоматонів йому не були цікаві, але він рідко відмовлявся від авантюр, ініціаторами яких, як правило, був хтось із його друзів. От і зараз, тримаючи в руках палицю, що була розписана дивними й незрозумілими символами, схожими на ті, що покривали тіло "камінчика", він ішов каналізацією, уявляючи себе шукачем артефактів, що у складі групи таких самих шукачів спустився в нерозвідані глибини задля пошуку чогось особливого.
Найособливішим у житті кожного є досвід, який може бути отриманий в тому числі в, здавалося б, випадкових, особливих ситуаціях. І Кай, і його друзі, цей досвід отримали. Активізувались механзми фільтрації води, яка невпинним потоком рушила по тонелям, якими й блукали дітлахи. Треба було швидко за щось схопитись, але в кожного з хлопців були вільні обидві руки, а в Кайоли ж - тільки одна. Розставатися ж із своїм "магічним" посохом хлопчина не спішив, а тому його тіло швидко понесло кудись вниз, ризикуючи піти на переробку, разом із іншим сміттям та нечистотами каналізації. А потім відчуття почали покидати Кайолу, аж допоки не з’явилось нове відчуття, яке він ще не відчував раніше. Наче ще одна особистість прокинулась в середині тебе й взяла його тіло під контроль.
В стрімкому потоці хвилі Кайола побачив "камінчика", що витав в уяві хлопчика поряд із ним. Цей камінчик почав ніби засмоктуватись у тіло Кайоли, після чого свідомість хлопця відділилась від тіла. Він вже не відчував ні воду, ні хвилі - як і всі його друзі, він отримав можливість спостерігати за тим, що відбувається, зі сторони. В тому числі - й за діями свого тіла, в середині якого хлопець (і тільки він) міг бачити образ "камінчика". Тіло Кайоли, перебуваючи під управлінням іншої волі, що в критичний для життя момент здійнялася з підсвідомості хлопця, почало проговорювати фрази заклинання. Руни на посоху, що Кайола тримав у руках (а це виявилися саме вони) почали випромінювати сяйво у різних спектрах. Синє, жовте й зелене світло, кожне з яких мало форму й випромінювалось окремою активованою під дією звуку голосу руною, почало сплітатись, формуючи довкола Кайоли кокон, який залишався видимим (як і тіло в ньому), але проникним для будь-яких матеріальних об'єктів. Власне, Кай і сам не зрозумів, яким чином він знову опинився у власному тілі. Він левітував у просторі, його оточував кокон зі сплетеного сяйва, що випромінювалось із рун на посоху, а вода й нечистоти проходили кріз нього, не завдаючи ніякого впливу. Коли ж небезпека минула, сяйво почало тускнішати, а тіло повертати собі матеріальність.
Ця подія критично вплинула на подальший розвиток хлопця, адже "камінчик" виснажив свій запас сил і більше не з'являвся в уяві хлопця. Йому доведеться навчитися прикликати своїх союзників самостійно...