Гару відчепився від шиї віверни, яка вже не подавала ознак життя. Оце так розказати кому, що голими руками задушили - не повірять. Бо ж то така херня міцна, що мечем будет колупати до вечора. Дварф гупнув Вукса по плечу, промовивши:
— Молодець, Вукс. Файно придумав.
Правда, той виглядав досить кепсько - отруйна чортівня все ж встигла кілька разів вжалити орка. Тому треба було спочатку попіклуватися про товариша, а потім все інше. Тому направив цілющу енергію через власні руки, пошепки примовлюючи
— Лікую те рани, мать йо вйоб, щоб зажили швидше.
Правда, тут треба був цілий молебен, бо тварюка вжарила добре. Дай бо не вмре орк, бо його точно жаль буде.
Та й поки Гару займався всілякою потрібною фігнею, навкруги творилася звична вакханалія. Навіть люду повиходило з хатів, щоб глянути, чи не здохли бодай прийдешні. Бо ще хоронити прийдеться. І раз Гару був найбільш звичний до промов, хоч і цим важно було назвати молитви над померлими, але все ж сказав пару слів натовпу:
— Гм... Ем... Ну, тварюку ми забили, най вам безпечніше тут буде. Хто б його це знав, шо у вашій місцині так неспокійно, був би арбалет взяв. Але добре те, шо легко втовкли. Як хто хоче віддячити за то - будемо раді. А як хто хоче тушу вторгувати цілком чи по частинам, то звертайте. Казали мені, що з м'яса зі сраки оцьої летючої свині шашлики просто чарівні.