Голосование за ходы

Отже, поповнення "енергії" відбувається через хороші вчинки, через пафос та через знищення ворогів. Якби не останнє, Юкі перманентно перебувала би у стані овоча в цьому світі, з огляду на її попереднє життя. Що ж, на щастя і тут від убивств будуть свої профіти, якщо вона таки дійсно стала чарівницею. Почувши про так званий амулет на своєму пальці, дівчинка ще раз уважно вгледілась у вказівний палець своєї правої руки і трішки здивовано покрутила каблучку. Невже ця крихітна прикраса є запорукою якоїсь чарівної сили?

Чізуру вирішила відтворити імпровізований рух Аріси і також стиснула руку в кулак, повернувши до себе зап'ястя тильною стороную. На здивування дівчини, на шкірі моментально викарбувався химерний індикатор з батарейкою і числом "70". Сам індикатор був заповнений приблизно на дві треті. Цікаво. Можливо вони й не божевільні? Білявка хотіла було вже "перевзуватись у повітрі" зі своїми переконаннями, але її раптовий порив перервала відповідь фіолетової - не надто дружелюбна, варто відмітити. Мовчки вислухавши дівчину, Юкі монотонно відповіла єдине, про що подумала в цей момент:

- Не була б на твоєму місці, очевидно.

Коли розмову дівчат перервала несподівана поява нової дійової особи, вся увага Чізуру скоцентрувалась саме на ній. Жіночка явно не належала до касти школярок-чарівниць, хіба лиш її дуже довго залишали на другий рік і в неї був фетиш на вбрання медсестричок, що навряд чи. Чомусь її поведінка викликала у Юкі бажання з повагою поклонитись, що вона і зробила.

- Дякую за турботу, нам вже дійсно краще, - Чізуру кинула короткий погляд на Віолетту і надалі вирішили їй підігравати, - Ми не хотіли доставляти вам клопотів, вибачте.

Ще раз поклонившись, Юкі глянула у бік виходу, а потім на Арісу, Ранко та на червоненьку Акарі, наче ставлячи німе питання: "Що далі робити?"

Не впоралась... Два слова, що своїм відлунням витіснили усі інші думки з голови Юкі і супроводжували її крізь вихор незрозумілих метаморфоз, видінь і глюків. Певно, таки впустила момент, як прилетів дротик з чимось отруйним.

- Yurusarenai (Непробачно). - власний голос видався дівчині якимось чужим, наче вона спостерігала за собою зі сторони і хтось інший вимовив слово її вустами.

Коли вдалось нарешті відкрити очі, Юкі обережно огледілась, наскільки це дозволяв зробити кут огляду без поворотів головою. Приміщення медичного призначення. День. Сонячно. Жодних опадів. Легенький вітерець. Щонайменше 7, а то і 8 годин у відключці. 4 особи поруч. Розгледіти вдалось не усіх... Судячи з їх розмов і повної відсутності будь-якої зброї - жодної небезпеки не несуть. На перший погляд. Базової обережності все одно ніхто не відміняв.

- Киць-киць-киць... - лагідний дівочий голос збоку підкликав... Кота? Його присутності Юкі не відчувала досі. Невже один з наслідків отруєння?

Швидко склавшись у сидяче положення, Юкі одразу помітила невідповідність зусиль і підсумкових рухів, що були результатом цих зусиль. Змістившись убік, дівчина спритно, як їй здавалось, спробувала встати, проте ноги не зустріли очікуваного супротиву підлоги (через різницю у рості з минулим тілом) і горе-ассасин завалилась на підлогу. Перед самим приземленням інстинктивно спробувала пом'якшити падіння перекидом, проте і з цим облажалась, розпластавшись на спині. Широко відкриті очі розглядали стелю, не виказуючи ніяких емоцій. Жоден нерв на обличчі дівчини не поворухнувся. Лиш тонкі губи видали мінімально необхідний набір рухів, щоб випустити з горла звуки того самого незнаймого дівочого голосу, який вже лунав раніше з її вуст:

- Як звідси вийти? - хто зна, говорила Юкі зараз про приміщення, чи про клітку, в якій опинилась її душа.