Личный кабинет: Cryostasis

Не впоралась... Два слова, що своїм відлунням витіснили усі інші думки з голови Юкі і супроводжували її крізь вихор незрозумілих метаморфоз, видінь і глюків. Певно, таки впустила момент, як прилетів дротик з чимось отруйним.

- Yurusarenai (Непробачно). - власний голос видався дівчині якимось чужим, наче вона спостерігала за собою зі сторони і хтось інший вимовив слово її вустами.

Коли вдалось нарешті відкрити очі, Юкі обережно огледілась, наскільки це дозволяв зробити кут огляду без поворотів головою. Приміщення медичного призначення. День. Сонячно. Жодних опадів. Легенький вітерець. Щонайменше 7, а то і 8 годин у відключці. 4 особи поруч. Розгледіти вдалось не усіх... Судячи з їх розмов і повної відсутності будь-якої зброї - жодної небезпеки не несуть. На перший погляд. Базової обережності все одно ніхто не відміняв.

- Киць-киць-киць... - лагідний дівочий голос збоку підкликав... Кота? Його присутності Юкі не відчувала досі. Невже один з наслідків отруєння?

Швидко склавшись у сидяче положення, Юкі одразу помітила невідповідність зусиль і підсумкових рухів, що були результатом цих зусиль. Змістившись убік, дівчина спритно, як їй здавалось, спробувала встати, проте ноги не зустріли очікуваного супротиву підлоги (через різницю у рості з минулим тілом) і горе-ассасин завалилась на підлогу. Перед самим приземленням інстинктивно спробувала пом'якшити падіння перекидом, проте і з цим облажалась, розпластавшись на спині. Широко відкриті очі розглядали стелю, не виказуючи ніяких емоцій. Жоден нерв на обличчі дівчини не поворухнувся. Лиш тонкі губи видали мінімально необхідний набір рухів, щоб випустити з горла звуки того самого незнаймого дівочого голосу, який вже лунав раніше з її вуст:

- Як звідси вийти? - хто зна, говорила Юкі зараз про приміщення, чи про клітку, в якій опинилась її душа.