В пошуках втраченого | Генератор iсторiй | ходы игроков |

 
DungeonMaster GreenSkinedBro
23.09.2022 23:06
  =  
    Дванадцяте липня 626 року ПБР" назвали днем життя, завдяки зламаній ланці в дев’ятнадцять мільйонів триста тридцять п’ять тисяч вісімсот дев’яносто двох народжень в родильних домах Рурашу, Аверісу, Пебо й Крешбангу. Власне, новий рекорд перевершив минулий на тридцять дві тисячі шістнадцять дітей, які побачили світ вперше за панорамними вікнами своїх палат. Експерти вбачали причини багато в чому. Тут зіграли й природні фактори, як от наприклад тепла й суха зима, а також і культурні чинники, бо ж саме в цьому році анонсували шістдесять третій сезон легендерного серіала «Життя Бату»; врешті-решт, більшість свят перепадають на зиму, і саме це зблизило людей, ельфів, півросликів, дварфів, орків і гоблінів настільки, що зовсім скоро, в липні в родильних домах з’явилася проблема з недостачею місць. Третій світ** переповнився приємною новиною настільки, що став причиною приступів епілепсії у більш ніж трьох ста користувачів. Інформація буквально заполонила цифрові вулиці мережі й цілого світу в якийсь момент стало мало для тих одинаків, які не збиралися приєднуватись на нове свято життя.
    Серед одинаків була ж також і парочка, яка зустріла свято все ж там — в родильному дому. Четвірко жінок в тісній палаті з випуклими животами приковано дивились телевізор, очікуючи моменту, коли й їхні діти стануть причетні до такої визначної події. Гул в коридорах заважав їм спати й одна із них весь час звинувачувала, цей гамір в тому, що не може видавити із себе малу копію себе. Інші троє, чесно кажучи, були толерантні з подругою. Батьки майбутніх дітей ледве прорвались через натовп біля входу, який фотографував новонароджених, вбиваючи в їх маленькі голови страх до яскравих спалахів. Та лікарі сказали, що дітей сьогодні очікувати не варто. Сумна новина.
    Закінчилась вона наступного дня. П’ятниця тринадцятого липня шістсот двадцять шостого року стала днем народження нової купки людей. Окрім крику жінок й команд лікарів — тиша. Свято закінчилось так миттєво, що коли діти опинились на волі, то побачили лише місто, яке нагадувало руїни, через всі ці яскраві декорації, летючі листівки, за якими ганялись треновані сікфіни***, і груди попелу від спалених пахощів коло родильного дому. Населення Аверісу завжди було готове гульнути, і також навчилося повертатися до звичного ритму по хрускоту пальців Великого Леносса****. Але вам що? Ви — новонароджені намовлята, тільки недавно покинули тісну домівку, обмінявши її на великі апартаменти лікарської палати. Вашу радість тільки й міг передати той крик, який ви доносили з своїх звільнених легень. Велетенські долоні ще невідомих жінок зігрівали, і життя, наче, йшло не так вже й погано, хоч і судити вам було ні про що. Це був ваш перший день.
    Ваш лікар — старий нахмурений дварф з кущавими бровами і дзвінким іменем Дзонко мав припіднятий настрій. Він розкрив двері в палату сам, і перший увійшов до стерильного приміщення. Двоє лікарів плелись за ним з величезними планшетами в руках.
    — Добро ранку, жіночки-красуні. — Він завжди лестився. Мамуся Дюбуа в своїх пародіях на дварфа лестилась трішки краще. Та всі чотири жінки широко посміхнулись, бо ж день-то і справді краще нікуди. — Як самовідчуття? Як настрій? Ви вже поїли? О-бо-в’яз-ко-во поїжте, чуєте. — Почав він заливати зрання. — Діточок зареєстрували. Почекайте до опівдня й ваші чоловіки зможуть вас забрати додому. Ви ніколи не задумувались, чому деякі діти виростають талановитими музикантами, а деякі й два плюс два не можуть зв’язати? — Лікар підійшов до мами маленького Джеймса й поглянув немовляті прямо у вічі. — Подейкують, що це зорі визначають ким дитина стане, хоча, як лікар скажу, що ніякі зорі не впливають на життя більше, ніж ми це собі дозволяємо. Я хочу сказати, матусі, що сьогодні ви круто змінили своє життя і взяли на свої спини величезну відповідальність, і подумайте добре, як ви будете виховувати своїх діточок, бо ж ніякий дитячий садок чи то школа не впливають на дітей так сильно, як рідні батьки. І будьте готові до того, що природа кожного із них... часто буде брати верх в такому молодому організмі. — Це він, напевне, говорив про расу діточок. А й дійсно, хоч як би далеко Східне примор’я не пішло у своєму розвитку, щось йому зламати й не вдалося — обмеженість природи. Попри всю магію й науку, є речі сильніші за все це, навіть разом взяте. Як наприклад вплив раси на характер. Не дарма говорять, що жінок орків слід триматись осторонь в період місячних, бо їх природа вселяє в них лють, здатну стати причиною прикрих проблем.
    Ваші мами це врахували давно. Вони звикли жити в тісній дружбі учотирьох ще з навчання в Академії і точно знали, що у їх дітей (себто вас) буде вся необхідна увага.
    Так ви і з’явились, без найменшої підозри, в що цей початок приведе вас в майбутньому.
ПБР* — себто, Після Битва за Рураш. Це визначна подія в історії Східного примор’я, коли племена орків, яких погнала на схід епідемія чуми, прийшла до стін древнього поліса Ельзіманель-га за допомогою, і при відмові почала війну, результатом якої став найбільшим в історії геноцид. Війна закінчилась перемогою оркських племен. Рештки захисників із числа королівських ельфів були вигнані і цілий народ розділився на дві величезні групи: одна з яких населила Крючковатий ліс, а інша імперські поселення. Однак, протягом декількох століть, племена, які змінили назву захопленого міста на Рураш, здобули прощення полісів-королівств сусідів й стали важливою частиною Східного примор’я.
Третій світ** — народна назва віртуального інформаційного простору, створеного за допомогою шаманізму й магії вуду. Буквально, Третій світ це шар нематеріального простору між макросвітом (світом речей) і світом духів, де проживають відділені від тіл психоплазматичні субстанції, як наслідок смерті живих істот в макросвіті. Третій світ природньо виконує функцію зв’язку між макросвітом і світом духів. Зв’язок складається із потоку чистої енергії. Однак, за допомогою правильного трансферування свідомості під впливом манакрасу*****, можна зупинитися в цьому світові й видозмінювати його, через перенаправлення енергії в потрібні форми. Так, маги зуміли створити простір для вічного збереження інформації, бо хоча магія в макросвіті рано чи пізно втрачається, в Третьому світі вона пластична і безкінечна так як наповнює саму структуру світу. Сучасні технології дозволяють входити в Третій світ всім, хто має трансфератор — засіб, що вводить користувача в стан напівтрансу й перенаправляє в Третій світ, де він може взаємодіяти в місці творчості мільйонів істот з допомогою сили думки й спеціальних стилусів******, які також дозволяють наповнювати світ.
Сікфін*** — птах-хижак із сімейства сікфінових, знаменитий своєю швидкістю і інтелектом. Їх часто використовують для поштових перевезень до цих пір.
Великий Леносс**** — найвищий сан в Азгральстві*******.
Манакрас***** — частина головного мозку, яка знаходиться в лобній долі. Манакрас відповідає за виробку спеціальних тілець в крові, які називаються мана. Функції мани — в додатковому захисті організму від зовнішніх пошкоджень. Мана тісно пов’язана з чистою енергією, тому вона може піддаватися вольовому контролю, що називається магією.
Стилуси Третього світу****** — обсидіанові палички з різноманітними навершями із кристалічних структур, які використовуються під час перебування в Третьому світу для орієнтації по місцевості, або ж для перенаправляння енергетичних потоків, себто створення нової інформації, в залежності від рангу палички. Заряд паличок з часом закінчується, тому, всяке перебування в Третьому світі є платним.
Азгральство******* — головна релігія в Східному примор’ї. В центрі Азгральства — віра в Азгралла — безособистісного першопочатка, який виступає в двох формах: буттєвій і небуттєвій. Також, Азгральство — це шлях, сутність якого є природа. Хоча, як релігія, Азгралльство має безліч ритуалів і локальних культів.

Ви народились. Отримайте 1HP (Добавте 1/1хп в «навыки»)

Виберіть расу свого персонажа. Придумайте імена своїх батьків і їхній соціальний стан. Ваші батьки — такі ж хороші друзі одне з одним, як і ви самі.

Раси, щоб обмежити світ рамками «наукового фентезі» будуть наступні:
  Люди:
    Імперець: ген корінних жителів східного примор’я. Раніше за всіх побудували цивілізацію з кочово-осідлого способу життя. Смугляві, вважаються хорошими крамарями.
    Гірській народ: ген народів Акулячих гір. Витривалі й здібні в філософії і мистецтвах.
    Пустельний народ: ген народів Лев’ячої пустелі. Темношкірі й витривалі, дуже атлетичні.
    Лісний народ: ген народів Крючковатого лісу й околиць ріки Лагос. Мають слабке здоров’я, чутливі до відчуття магії.

  Ельфи:
    Лісовий ельф: ельфи, які проживають в джунглях Крючковатого лісу. Мають сіру шкіру й велику чутливість до магії.
    Міський ельф: ельфи, які становлять частину Імперії. Гарні ремісники.
    Рааш-татт: ельфи із Смарагдових островів. Мають темно-синю шкіру, доволі спритні і гнучкі.

  Дварфи:
    Дварф: вихідці дварфійських полісів. Сильні й коренасті.
    Гном: вихідці дварфійських полісів. Мають гарні математичні здібності.

  Піврослики:
    Башбек: світлошкірі з малою кількістю волосся. Мають гарну пам’ять й розумові здібності.
    Лапоплут: смуглошкірі, волохаті. Мають гарну пам’ть, доволі витривалі.

  Орки:
    Гірський орк: орки, добре захищені від холоду. Мають міцну шкіру.
    Пустельний орк: орки, добре захищені від спеки. Мають міцну шкіру.
    Карликовий орк: волохаті низкорослі орки. До цих пір ведуть кочовий спосіб життя.

  Гобліни:
    Плем’я Айя: фізично слабкі гобліни з розвинутим мовним апаратом і роботою органів чуттів, легко піддаються вивченню нового.
    Кам’яноголовий: сірошкірі гобліни з деформованою головою і міцними кістками. Захищені від хворіб і отрут.

Вибрану расу ви можете описати детальніше по своєму бажанню. Звісно, в рамках норми. Світ, все ж, формуємо разом.

З початком гри!
Отредактировано 23.09.2022 в 23:21
1

Джеймс Шева yarick_ts
25.09.2022 17:29
  =  
Мері Шева, у дівоцтві Макдональд, була звичайною ельфійкою, що жила в місті силу-силенну років. Але то так здавалося тільки їй одній, адже навіть за мірками ельфійської общини вона народжувала досить рано. Довгоочікуване і виплекане дитя було її первістком, тому навіть після болючих пологів, на яких вона кілька разів мало не встрачала свідомість, її переповнювали тільки найкращі емоції. Ба яке диво, оце маленьке створіння, що лежало зараз у маленькому лікарняному ліжечку, - то її синочок, її Джеймс. Її кровинка, що вони разом із Сетом створили.

Вона не мала ні найменшого поняття про безсонні ночі, які чекають на молоду маму, не знала про набряклі груди, від яких буде в захваті чоловік, а їй самій захочеться стрибнути з даху будинку від тягнучого болю, що переслідуватиме її мало не все вигодовування. Це у майбутньому вона зіштовхнеться з невгамовною шкідливістю, коли Джеймі в черговий раз розбиратиме до останнього болтика праску, радіо чи старий телевізор. То ще тільки будуть безсонні ночі через гульки хлопаки, який вже виріс і готується випорхнути з батьківського гнізда, перше кохання вкупі з розбитим серцем, накручені вуха і довжелезні лекції про шкоду паління після того, як батько зненацька зловив його з цигаркою за домом. І ще сотні й тисячі життєвих ситуацій, які їй доведеться пережити - це зараз було нереальним, чимось таким, що буде ще не скоро.

Натомість, дрібний хлоп мирно спав, підклавши дулю під голову. Ще втомлена після пологів мама лише слабко усміхнулася. Ба, яке мале, а вже дулю тикає. Дід би ним пишався. То був ще той шибайголова та дурко, навіть у вельми респектабельному віці. Шкода, що ні батько, ні мати Мері не дожили до цієї значущої події. Мама померла кілька років тому після тяжкої хвороби, а тато просто не зміг без неї, заслаб та згодом тихо відійшов уві сні. Проте навіть згадка про батьків не засмутила Мері. Навпаки, вона була впевнена, що десь там на небесах, вони разом дивляться вниз і тішаться своїм першим онуком.

А ще Мері вже кортіло показати синочка Сетові. Розказати тому, що у малого геть його очі і вушка. Та спить він так само, як батько, закинувши руки догори. Та ще...

— Добро ранку, жіночки-​красуні...

Басовитий голос дварфа вивів молоду маму з краю мрій, повернувши на землю. Звістку про виписку Мері зустріла широкою усмішкою. Це ж треба, вже сьогодні додому! А коли дварф підійшов до Джеймса, той несподівато прокинувся, але не закричав, а потягнувся і тицьнув складену дулю прямо під носа. А вже секундою потому натхненні слова лікаря Дзонко змінили веселощі та примусили задуматися, і дівчина міцно-міцно пообіцяла собі, що стане найкращою мамою у світі.

Мері розуміла, що життя її щойно змінилося. Але все було добре. Вона була щаслива.
Раса: міський ельф
Батьки: Сет та Мері Шева
2

Гаррі Абеді Дюбуа Ksenos
27.09.2022 00:53
  =  
На периферії Великої Пустелі, де безмежні піски зіткнулися з могутньою водою, матінка природа народила веселих та життєрадісних людей. Звались вони припустельники. Через близькі контакти з представниками інших рас вони часто мали більш світлу шкіру, ніж решта представників їх народу. Торгівля з імперією, сприятливий клімат, багаті копальні та щедра заплава річки глибоко відпечаталися на їх ментальності.

Це були люди посмішок, пафосу та безтурботності. Пишні, яскраві наряди, рясно засипані прикрасами, які носили як жінки, так і чоловіки, слугували знаком поваги до інших. Чим більш яскраві твої справи та вигляд - тим більше ти шануєш своє оточення. Були й багато інших рис у цього народу, але саме ці збереглися під тиском глобалізації, і після того як народ інтегрувався в світову спільноту, вони стали своєрідною візітівкою припустельників.

І Амені була дочкою свого народу. Навіть на пологах вона відмовилися знімати частину прикрас, і зараз її маленький Гаррі-Амені*, який в цей час ще не спав, бавився з блискучою довгою сережкою. Незграбно бив по ній міцним кулачком та посміхався від результату. Ще не знала молода мати що ця тяга вилізе їй боком коли малий навчиться хапати. Проте жінка була готова стерпіти стільки болю від своєї дитини, скільки знадобиться.

Як сказав лікар, скоро мав підійти чоловік. Вільям не був батьком Гаррі. Того й слід простив. Проте Амені була певна що Вільям стане ним. То був освідчений доброзичливиий чоловік вкрай ліберальних поглядів, вільний від всіляких упереджень щодо минулого своєї молодої дружини. Так, він буде гарним батьком.
Мати Амені Дюбуа. Пустельний народ. Бармен в нічному клубі.
Відчим - Вільям Джеймс Дюбуа. Імперець. Професор культуромагії**.
Біологічний батько в цій історії більше не фігурує.

Амені в традиційному вбранні:


Вільям за роботою:


* Повністю Гаррі Амені Дюбуа - друге ім'я, за традицією припустельників, береться від матері, в той час як прізвище - від батька.
**Культуромагія - наука, що вивчає особливості магічних практик різних культур, їх взаємовплив, тенденції, тощо.
3

Кайола KAYOLA
27.09.2022 15:53
  =  
Сотні років Ієтунак жив на цій планеті. Безкраї простори лісів, що зтикалися з берегом Світового Океану, давали йому все, що лишень могла зажадати його сутність. В лісі було повно їжі, крівлею над головою слугувало небо, на якому два сонця - жовте й синє - почергово змінювали одне одного, а елементи побуту, які не могли дати ліси, як то електронні прилади чи механічне обладнання, приносили в якості подарунків містяни, що приходили до Ієтунака за порадою, духовним просвітництвом, або допомогою. Шаман, знахор, сновидець - різні люди його по-різному називали, і він міг би жити іще й іще. А ле він зрозумів, що від цього життя він узяв усе, що йому було необхідно. Треба було змінити обкладинку того світу, в якому він набував нового досвіду, для того, щоб цей досвід дійсно був новим. Крайній півночі притаманне було знаходження світил на горизонті, в зеніті ж іноді можно було ледь-ледь побачити один із місяців цієї планети, й одного дня, побачивши червоний місяць над головою, Ієтунак зрозумів, що в саме цей час йому треба залишити цей світ. Він закрив очі...

***
Й відкрив їх уже в просторі Посмертя. Безлічі світів мультивсесвіту оминали його, пропливаючи повз. Безліч створінь, що мандрували між світами, прямували кудись по своїх справах. Ієтунак же віддався Потоку. Він плив за течією назустріч новому тілу в новій оболонці. Він знав, що пам'ять про це життя не збережеться, але він також знав і те, що в нього були можливості відновити пам'ять тим чи іншим чином. Поток насичував монаду шамана, загоював рани, які він зазнав у попередньому житті, залишаючи замість них рубці, що були квінтессенцією особистого досвіду. Тут не було часу як поняття чи критерію. Був лише багатовимірний простір. І в одну мить, цей простір перетворився на інше середовище, червоне, темне. Ієтунак зрозумів, що він вже втілився у нове тіло, й тепер йому залишається лише чекати, згадуючи минулі надбання своєї душі й використовуючи ментальні прийоми для того, щоб нова свідомість, що буде формуватися в цьому тілі, змогла витягнути ці надбання з підсвідомості, до якої зовсім скоро потрапить і він сам. Ієтунак вже не знав свого імені, не міг його згадати, а спогади танули. Щось потягнуло його тіло кудись назовні. Разом із цим, його свідомість поглинула пітьма. Знахор сподівався, що ненадовго...

***
Людське сімейство із нетерпінням чекало на свого первістка. О, так, цей хлопчик (так-так, це був саме хлопчик) був їхнім первістком. Обоє вони були родом із різних племен, які інші жителі Східного Примор'я узагальнювали однією назвою - Гірський Народ. Більш того - не дивлячись на свої відмінності, шість сотень років тому ці племена й самі почали усвідомлювати себе одним великим народом, коли зіштовхнулися із навалою орків. Але вони все іще жили досить відокремлено одне від одного через характер Акулячих гір і складність безпосередніх фізичних комунікацій, і могли суттєво відрізнятись як ментально, так і культурно. Так, батько новонародженого хлопчика був із низинного передгірного племені Басків, ім'я йому було Піріней: смуглявий, русий та високий, він був поліматом і брався за багато цікавих творчих задач, чим і забезпечував сім'ю. Матір же була з племені Чінайців, які жили високо в горах: білошкіра, темноволоса, із трохи розкосими очима, Кетті (саме так її звали) викладала філософію в Академії, й була готова до догляду за дитинчам.

Пі Ріней (батько)


Ім'я сина було унікальне - власне, серед жителів Гірського народу було прийнято давати імена, які б були унікальними й уособлювали в собі симбіоз із декількох слів. Ім'я сина виникло у свідомості людей, що безмежно кохали одне одного - його батьків, за лічені секунди після народження сина, адже майбутній Кайола дивився на лікаря занадто мудрими очима, але з дивною посмішкою на вустах, в якій можна було прочитати суміш зневаги з поблажливістю. Хто зна: можливо, це ще пам'ять про попереднє життя не зовсім вивітрилася зі свідомості, бо ж сновидець, що тепер жив у підсвідомості, знав, що зорі не впливають - вони формують життя людини чи будь-якого іншого створіння, і це формування є визначальним. Душа втілюється в матеріальному тілі немовляти лише в симбіозі того досвіду й надбань, які вона вже мала, з тим досвідом і надбаннями, які вона могла потенційно отримати, і якщо друге визначалось вивченням свого родоводу й умов, в яких жили предки батьків цього створіння, то перше відображали зірки, якщо їх, звичайно, розшифрувати вірно.

Кет Ті (матір)


Поглянувши одне на одного закозаними очима, Піріней та Кетті обрали ім'я своєму синові. На правах батька й чоловіка, Піріней дав цьому імені початок - Кайо, що з баскського діалекту можна було перекласти як "щасливий", бо ж він звернув увагу на посмішку, що сяяла на обличчі його сина. Кетті ж закінчила ім'я словом Лао, що з чінайського діалекту перекладалось як "старий", звернувши увагу саме на мудрість і досвідченість, які випромінювались його не по дитячому дорослими очима. Кайо Лао - ось повне ім'я того, кого друзі завжди будуть називати більш скорочено - Кайола.
Раса - люди, гірський народ.
Матір - Кет Ті, Кетті, викладачка філософії в Академії
Батько - Пі Ріней, Піріней, майстер на всі руки
4

Соломон Кірхеман Nak Rosh
27.09.2022 21:08
  =  
Фаріда ніколи не любила лікарень. Адже на скільки б не було все організовано, навіть якщо ти заходив до лікарні здоровим, то вийти з неї здоровим уже не вийде. Тому що якщо не черга, то тупі обивателі обов'язково вимотають, як не сили, то хоча б нерви. Що вже говорити, якщо мова йде не просто про лікарню, а про цілий перанатальний центр. Вагітність, вона по своїй суті гірше будь-якої хвороби. Бо з одного боку, наче вивчена, наче прогнозована, а з іншого боку у будь-який момент усе може піти шкереберть.

Так воно, в принципі, і сталося у випадку цієї вагітності. Ще кілька днів тому все було нормально, можна було ще спокійно чекати, не перейматися про народження, а тут раптом погіршилося самопочуття, щось там не сподобалося чи то санітарці чи то лікарці, й от, Фаріда уже у палаті, з дитиною на руках. Спочатку все було як в тумані. Біль стискав все тіло так, наче це не тіло у породовій палаті, а якийсь батискаф на глибині Маріїнської впадини. Попри біль і постійну нудоту, вручили в руки дитину.

— Малюку потрібен тактильний контакт!, — якось так, з зарозумілими обличчями, заявляли у лице втомленій Фаріді.
Чесно кажучи сил дивитися на малюка не було геть. А навіть коли дивилася, то чомусь не було того оспіваного материнського інстинкту, про який усі так говорять. Вглядалася пристально у зморшки дитячі (попутно дивуючись, якого милого воно таке мале, а вже зморшкувате?!), у ці повні щоки, у обм'яклі довгі вуха. Потім вони, звісно, випрямляться, будуть по іншому виглядати, та й лице зміниться... Та наразі у жінки був легкий шок.

Поглядом провела по палаті, подруг оглянула, та нічого не сказала. Не хотіла признаватися у своєму страхові. Страхові того, що народжене дитя не викликає тої знаменитої і оспіваної любові, що материнський інстинкт, таке враження, що вивітрився з тілом разом животом. Якось не так собі все уявляла. Ще й Амоса нема. А так добре б було, якби він був тут, поруч. Щоб роз'яснив усе. Щоб заспокоїв. Але Амос був би не Амос, якби не був по вуха в роботі. Слава богам, що він й так спакував все і приїхав сюди одразу як тільки сказали, що треба лягати на догляд.
Раса:
Гобліни з племені Айя. Сім'я Кірхеман.

Фаріда Кірхеман:

Фаріда кухарка на одній з місцевих шахт. На хорошому рахунку, помічниця завідуючої.
Амос Кірхеман:

Амос торговець всячиною на місцевому ринку. Власник невеличкого магазинчику-барахолки, де й торгує практично усім підряд.
5

DungeonMaster GreenSkinedBro
03.10.2022 01:11
  =  
    Сум’яття трішки збільшилось ближче до вечора. Там по палатах порозвозили нових мамусь, а татусі після робочого дня вирішили перевірити, як там їхні чада в свій перший день народження. Квіти — традиційний подарунок тим, хто скинув з себе дев’ятимісячний тягар, та саме ваші мами надавали перевагу подарункам більш практичним. Ось і родичі, які зібрались позиркати на крихких немовлят, принесли такі подарунки. Тут була і сушений сульпфо в кіріській присипці*, і знаменитий смарагдовий шоколад**, з добавлянням їстівної глини***, Сет дістав дорогого трояндового чаю із садів сім’ї Мельфера****, і хоч ритуал розпивання чаю був характерний для сім’ї Дюбуа, сім’я Шева славилась в колі друзів інтуїтивним відчуттям природи, коли та використовується для їжі. Врешті-решт прийшов й Амос, з декількома порціями спельцю***** із блакитного опилку. ЖІночки заслужили на велике свято після народження, бо ж у всіх то були перші діти, або ж, всі так говорили (в цей час сексуальна свобода за наслідки мала безліч небажаних вагітностей).
    Немовлята швидко росли і міцнішали. Мамине молоко в перервах заміняли вітамінні раціони. Східноприморська акушерія перетнула Темну добу****** медицини перша, і для організмів-що-розвиваються були виведені спеціальні суміші, які внормовували стихійний баланс, через що зменшували загальну статистику дитячих смертей, а також рівень тяжких хворіб на двохзначний відсоток. Життя батьків швидко увійшло в звичне русло, а от матері в декреті опановували нові для себе науки, як от наприклад виховання дітей. У вільний час, в будиночку Мері Шева на розі Трефових королів та вулиці Берроуз були збори за чашечкою чаю, де і обговорювалися мрії на щасливе майбутнє малюків, коли самі малюки під співи з аеробтруб******* копошилися в ковдрах маленького ліжечка Джеймса. Звісно, кожен хотів дитину, яка пішла б по стопах її батьків, і цей несвідомий вплив був визначним у перші роки життя, от тільки, в перші свідомі роки дітей, він виявлявся подекуди в крайніх формах.

***

    Минуло шість років з тих щасливих днів. Дітки отримали більш чіткі форми, більш пружні м’язи і спритні кінцівки. Шість років — це вік, в якому діти йдуть в школу. Інститут освіти Аверісу не передбачав класичних шкіл імперського типу, де в основі знаходилось школярство — вивчення ряду обов’язкових предметів. Натомість, школа Аверісу — це гуртки по інтересах. Такі собі маленькі партії з вихованням вузькоспеціалізованих, конкурентноспроможних спеціалістів. Давно зникли вчителі, на їх місці з’явились вихователі. Вихователі — це почетні професіонали-педагоги, частіше за все орки із Рурашу, які знають, як виявити схильності дитини, і як сформувати із схильностей і слабкостей гарного громадянина. Майже вся робота вихователів — це споглядання, та крім цього, вони організовують зустрічі з відомими професіоналами в різних сферах, проводять екскурсії і практичні заняття. І коли ви опинилися вперше в такій дитячій групі, вам відразу сказали, що буде мало шансів, що група залишиться в такому ж складі, і майже всі розійдуться по різним групам через три роки. Ви, звісно ж, не вірили в це. За пережиті разом шість років (і дев’ять місяців) вам складно було представити навчання в різних місцях. Та до цього все йшло, коли почали проявлятися ваші схильності.


    Джеймс. Ти пам’ятаєш як вперше помітив космічний корабель. Величезна махіна з маготехнічним двигуном якраз вздіймалася над поверхнею аероліфта. Свист стояв такий, що тріснули окуляри вітчима Гаррі, і тією ж хвилею з дерева змело старі гнильки — плоди синього яблока, які впали на голову Соломона. Металева конструкція відзеркалювала сонячне світло так інтенсивно, що ніхто сам корабель й не бачив — лише величезний блиск за склом ліфта, який повільно підіймався вгору. Та ти тоді був готовий і взяв з собою дерев’яні окуляри, які рятували від піску. Також, вони врятували від надмірного світла. Ти помітив як валив густий дим із циркулярного відсіку прямо до конденційних коробок аероліфта. Корабель розпустив синтетичні вітрильця, і трапилась та мить, яку більшість пропускає, жмурячись від яскравого світла. Ти не зажмурився і до різкого болю в очах очікував найважливішого моменту. І ти помітив його. Магічні повітряні потоки наповнили вітрильця, двигун космічного корабля прискорився, довівши писк до свого піку, і в ту ж саму мить, судно зникло. Воно з такою швидкістю вирвалось у простір, що проткнуло небеса за долю долі секунди. Лише мініатюрна смужка чорного диму і отвір в хмарині залишився від цього видовища. Ти отримав те, про що мріяв. Та, для тебе це було не лише видовище. Гарг Бордмід — твій вихователь дізнався про це, коли ти вибрав іграшковий космічний корабель серед інших іграшок. Тебе манив не стільки космос, скільки сам корабель і те, наскільки це величезний прорив у науці — побудувати машину, здатно перетнути видимі межі світу.
    Роковий момент настав трішки пізніше. Ви всією групою гуляли по цирковому містечку «Хвилехвіст» в Аверісі. Величезний дракон, наповнений паром і вогнем кружляв по небопростору. Жонглери й акробати запрошували на шоу до кольорових складних будиночків. На одній арені треновані тварини стрибали через вогонь й балансували на м’ячах. Коли всі зайшли в середину, ти побіг за снеками, так як витягнув найменшу тростину серед всіх. Магазинчиків навколо було безліч, але все навколо виглядало однаково, тому ти й почав блукати, поки не дійшов до місця, де стояли клітки з тваринами. Там ти помітив величезного качковедмедя. Дресувальних натягнув на шию бурого нашийник з шипами й намагався витягнути його з вантажівки. Тварина кричала й відмахувалась лапами, пручалась, допоки дресувальних помахом руки не створив батіг із чистого вогню. Для тварини немає страху більшого, аніж вогонь.
    Ти не зрозумів чому, але тобі стало жаль бідної тварини. Кабіна автомобіля була пустою, однак, ніяких проблем для себе ти теж не хотів і вирішив допомогти качковедмедю скритно. Для цього ти...

    Гаррі. В дитинстві ти багато дивувався. Так вже вийшло, що світ для тебе здавався невизначеним навіть тоді, коли кожен дорослий находив в собі сміливість говорити про те, яким є світ і життя в цілому. Напевне, цього ти набрався у Вільяма. Він був науковцем і філософом, і ці дві області знань так чи інакше стосувалися людини в його дослідженнях. Він розумів людей і інших розумних видів так, як ніхто інший, як тобі здавалося. Ось чому він постійно дивувався, чому вони вели себе так чи інакше при різних ситуаціях, коли, здавалось, мали всі можливості діяти більш ефективно. І твоє власне здивування сформувало й твій світогляд. Культура безлічі народностей Аверісу проявлялась для тебе як штучна надбудова, яку ці громадяни собі придумали й по якій собі і жили, не бажаючи прокладати самостійний шлях. Для ніжного дитячого віку подібні питання давались тяжко, тому, твоє життя і не можна було назвати найщасливішим. Навіть будучи дитиною, ти часто мислив по-дорослому.
    Як от, наприклад, тоді — шістнадцятого серпня 632 року ПБР, коли ти вигулював Джина, свого пса портиком банку сімейства Фахіс в портовому районі Аверісу. Прикрашена золотом мармурова колонада розказувала про багату історії сім’ї півросликів, та тебе приваблювало зображення пласких людей на цих колонах. Ти йшов й дивився на них, поки твій погляд не перескочив на моряків, що розвантажували торгове судно, наповнене контейнерами, а там, коли ти вже пробрався провулками до житлових будинків району — ти став свідком неприємної ситуації. Трійко дітей обклеїли старого ельфа біля високого дуба з просьбами про милостиню. Крутились навколо нього як мухи, поки один із них не вихопив із кишені старого гаманець, що той аж не помітив. Діти помітили тебе, твій пес помітив їх. Джин був достатньо кремезним, щоб справитись зі всіма по твоїй команді, і шпана зрозуміла це. Тому й кинулась геть від тебе. І ти знову здивувався, що представ перед сумним вибором. Чи варто тобі покарати дітей і віддати гаманець старому? Чи ж здати їх місцевому шерифу, а може й взагалі залишити все це й піти собі геть? Або ж навіть заволодіти самому грошима, раз в тебе є для цього вірний помічник. І в цьому весь був ти — ніхто не ставив тебе перед вибором, але ти відчував необхідність прийняти рішення. Тому ти...

    Кайола. На відміну від свого друга Гарі, ти не дивувався. З народження весь світ для тебе здавався... зрозумілим. На ранніх стадіях це сприймалось з острахом, бо ж діти зазвичай раді від всього нового, але для тебе радість була рідкістю. Та ти відчував дещо інше — спокій. Бо ж коли світ зрозумілий, всі відчуття приходять в норму й наступає спокій — або ж апатія, як воно часто називались серед твого народу, який залишився твоїм лише в історії твоїх батьків. І коли тобі сказали, що на основі твоїх вподобань буде вибране твоє навчальне коло — ти був готовий і знав, що пов’яжеш себе з магією.
    Власне, твої магічні здібності проявилися ще зрання. У кожного це відбувається по різному, і навіть ти в той момент був здивований. Це сталось вночі, коли ти з друзями пішов по ініціативі Соломона до фестивалю, що вібувався в центрі Аверсі, щоб подивитись на бої автоматонів. Грошей у вас, звісно, не було, але у хитрого гобліна як завжди був план, як попасти на фестиваль безплатно. Кожен раз такий план закінчувався чимось поганим для когось із групи, але з кожним разом Соломон був ще впевненішим, що новий план закінчиться добре. Він вмів переконувати.
    Ви полізли до каналізації. Магічні каналізації Аверісу були не такими, як в Пебо, і серед жителів тут були лише гігантські щури й викинуті черепашки, які під дією магічних викидів очищувальних машин перетворювались на страшних монстрів, що правда, занадто слабких, щоб прожити ще хоча б рік. Але вас не лякали магічні викиди й щурі, тому що від першого гоблін дістав серед товару батька шматочки еманізитного кристалу********, який нівелював негативний вплив. А проти іншого у вас була зброя: палиці і рогатки. Та коли ви блукали сморідними лабіринтами, сталось неочікуване, і ти, Кайола, опинився в самому епіцентрі неочікуваності.
    Включились механізми по фільтрації води і бокові шлюзи каналізаційного тунелю зі скрипом відкрились. Це значило, що зараз каналізацію заповнять потоки води, які понесуть всі нечистоти до центру переробки, і по великій іронії — ви опинились серед числа нечистот.
    — Хапайтесь будь за що! — Крикнув Соломон й під голосний шум машин поліз схопився за металевий стержень важеля, який колись вручну керував шлюзами, а тепер залишився як ржавий артефакт. Гаррі скинув плаща й ним перехопив опорну колону. Джеймс встромив в щілину між кам’яними плитами свій бойовий гаєчний ключ. А ти, Кайола, розгубився. В сяйві ліхтаря не було видно ніяких опор. І з собою у тебе нічого цінного не опинилось.
    — Хапай мене за ноги! — Ти почув знайомий голос Дюбуа, та він вже звучав для тебе примарно. Інстинкти повели тебе вперед, та було пізно. Свист механізмів на мить зупинився і в наступну повалив холодний вітер, який збив тебе з ніг, а після нього — величезна хвиля води з силою вдарила тебе об слизьку стіну каналізації, а потім завернула за поворот каналізаційного рукава й повела прямо до центру переробки, де сміття перетворювалось в акуратні брикетики. Повітря закінчувалось і в якийсь момент ти надіявся, що задихнешся раніше. А потім відчуття почали покидати тебе, аж допоки не з’явилось нове, яке ти ще не відчував раніше. Наче ще одна особистість прокинулась в середині тебе й взяла тіло під контроль. В стрімкому потоці хвилі ти...

    Соломон. Клеймо виду відбилося на тобі найсильніше. Не так давно гобліни почали вважатися розумним видом, все через, як думали, слабкий розвиток функцій мозку. Та відкриття області мозку, яка відповідала за повторювальну пам’ять змінили все. Після нього, твій народ поневолювали й використовували в своїх цілях, та розвиток демократій і ліберальних прав, а також стрімкий розвиток економіки природнім шляхом подарували гоблінам право на незалежність, бо ж, виявилось набагато ефективніше мати самодостатніх геніїв, які працюють на цілу суспільну сферу, ніж на окремого рабовласника. І ти народився в кращі часи, коли вже й твої дідусі з бабусями були вільні, і про сумну історію ти дізнавався лише з книг, які твій батько обмінював не безліч різних речей свого магазинчику. І тоді ти наче відчув, що повинен заглибитись в історію свого народу. Так почалось твоє навчання, твоє стрімке формування як «доброчесного громадянина».
    Тридцяті роки сьомого століття називались епохою інформаційного суспільства. Все завдяки відкриття Третього світу, де інформація зберігалась вічно. Для гобліна — це ідеальне місце навчання. Вільного часу в тебе вистачало, і ти не гаяв його. І це врятувало тебе один раз, який ти дуже добре пам’ятав.
    Це був день, коли ти з друзями втік з дому, щоб попасти на фестиваль й подивитися на бої автоматонів. Ти все прорахував, як здавалось. Шлях по каналізації повинен був вивести тебе прямо на головну площу. Та все пішло не по плану, коли раптово включились машини по вичищенню каналізації. Величезна хвиля води повинна була віднести сміття до центру переробки й ви опинилися на її шляху. Ти приказав всім закріпитись, але перед зустріччю з самою стихією ти помітив, що твій друг Кайола не знайшов ніякої опори. Вода знесла його коридорами каналізації і провина повністю лежала на тобі. Та, перед тим як повністю віддатись відчаю, в тебе з’явився план, як можна було врятувати його. Потрібно було тільки зробити так, щоб хвиля зупинилася перед центром переробки. Машина знаходилась далеко звідси, але її частини наповнювали каналізацію як коріння грунт. Ти попросив Джеймса перекрити решітки шлюзів своїм гаєчним ключем. Гаррі координував дії, поки ти поліз в один із шлюзів, щоб спровокувати перепад тиску в трубі подачі й спричинити вибух водяної хвилі в середині неї. Це могло б розсіяти магію, та часу було обмаль.
    Лишайники й іржа в металевому тунелі за шлюзом більше не лякали тебе. Ти дістався до криниці, звідки подавалась вода, яка розходилась по шлюзах. Двохсотметрові резервуари були наповнені металевими балками, які підтримували в нормі тиск самого резервуару, коли запускалась хвиля величезної сили. Потрібно було якось знищити балку, щоб резервуар дав пробоїну. І, на щастя, ти знайшов відповідь. З допомогою...
Сульпфо в кіріській присипці* — розповсюджена морська риба, присипана густим шаром пряних спецій, які придають солоноватому м’ясу риби солодко-медовий присмак. Вважається традиційною вуличною стравою корінного народу Аверісу.
Смарагдовий шоколад** — один із найдорожчих видів шоколаду. Він вариться із найвідбірнішого молока деяких видів худоби з ферм Смарагдових островів. Шоколад має звичний смак, але має ряд корисних вітамінів швидкої дії. Делікатес.
Їстівна глина*** — магомеханічно очищена від неїстівних домішків вулканізована глина. Має гумову структуру й масово використовується як аналог жуйки. При надмірній волозі швидко висихає і покривається дуже липким шаром. Тому, її не можна ковтати.
Сім’я Мельфер**** — одна із найвідоміших аристократичних родин Аверісу. Вони тримають значну частину всіх шахт, що належать безпосередньо до Аверісу. Крім цього, вони мають декілька фірм по виробництву самих різних товарів. Фаріда Кірхеман якраз працює на шахті сімейства Мельфер.
Спельц***** —легкий наркотик, який виготовляється із сушених та подрібнених міхурів кроликокур, з рештками ряду переварених рослин. Ця суміш при вживанні викликає оніміння й легкі галюцинації. Фізичної залежності не викликає, і хоч він не заборонений до вживання, якого використання на Східному примор’ї надмірне, і має великий негативний вплив на економіку через існування і роботу безлічі підпільних лабораторій, які продають неоподаткований спельц.
Темна доба****** — період на Східному Примор’ї, приблизно з 316 до 588-го року. Для цього періоду характерний нігілізм в багатьох суспільних сферах, криза багатьох інститутів, і на цей період припало безліч повстань і дві повномасштабні війни, спровоковані племенами Крючковатого лісу, які використовували могутню магію для викликання злих сил з потойбіччя.
Аеробтруба******* — кводологічний автоматон, який здатен випускати повітря через отвори з певною силою і під певним кутом, що дозволяє видавати буквально будь-які звуки. Їх використовують для багаторазового прослуховування різноманіної музики. В якості записних приладів використовуються камені цитрину, які включають в себе пісні. Камені час від часу потрібно перезаряджати.
Еманізитний кристал******** — Один із типів матеріальних речей. Для еманізитів характерна мінеральна структура, з постійним випроміненням світочастотного характеру. Еманізити зустрічаються не часто, їх використовують в приладах для повного або часткового блокування магічної енергії, а також в різних подібних сферах.

Джеймс, ти отримуєш першу рису: Хороші манери
    Хороші манери: кажуть, багато імперців до цих пір вважає, наче ельфи тимчасово перебувають в їхніх містах. І хоча часи переселення були більше 600 років тому, не всі раді такому сусідству. Та і самі ж ельфи не називають себе імперцями й зберігають словосполучення «міський ельф», як доволі велика й впливова спільнота, яка стала частиною Пебо і Аверісу. Ще кажуть, що з пір переселення, біженці ельфи тримались разом всі роки, й зараз тримаються разом, зберігаючи свої колишні традиції. Ось і ти зберіг частину цих традицій, в першу чергу тих, що стосуються поведінки в середовищі інших ельфів, людей, або ж інших істот. З дитинства тебе привчали бути ввічливим, і це не раз допомагало тобі й твоїм друзям. Ти знаєш, як слід себе поводити так, щоб не викликати ні гніву, ні підозр.

Також, ти отримуєш +1 до характеристики «язик» (тепер вона дорівнює 1)

Джеймс, що три зробиш, щоб врятувати тварину з цирку?

***

Гаррі, ти отримуєш першу рису: Проникливість
    Проникливість: ще коли всі пустельні люди складали якесь плем’я Великої Лев’ячої пустелі, ще тоді про них писали як про людей жорстоких, холодних, багато в чому радикальних, але чесних з іншими і з собою. І все це перейшло до тебе від твоїх батьків, хоча й не в такій вже сильній мірі, бо ж від племінного життя відійшов ще твій прадід, коли його «купили» на заводи Рурашу. Читання інших в тебе в крові, і інакше ти не можеш зрозуміти, чому ще з малих літ ти так добре наслідуєш емоції ближніх. Ти знаєш коли хтось приховує інформацію, або ж бреше, або навіть навпаки: говорить щиро і відкрито. Це ірраціональна твоя риса, яку ти не можеш пояснити, і ти не завжди спроможний правильно описати емоції інших, та ти завжди знаєш правду в глибині душі.

Також, ти отримуєш +1 до характеристики «мізки» (тепер вона дорівнює 1)

Гаррі, ти став свідком складної моральної ситуації. Як ти вчиниш?

***

Кайола, ти отримуєш першу рису: Мудрість
    Мудрість: кажуть, що бути мудрим — це значить вміти використовувати правильно власний досвід. Та щоб отримати досвід, потрібно прожити певну частину життя. Але ти знав як жити з перших років. Щось постійно вело тебе і керувало тобою. Кажуть, ще коли далекі родичі твоїх батьків були частиною бідного племені, мудрість дозволяла виживати їм в умовах страшних зим і інших нещасть, які спіткали всіх, серед «зубів» Акулячих гір. Це передалось і тобі. Завдяки цій мудрості, ти інтуїтивно розумієш наслідки тих чи інших дій, проте, не завжди це дає тобі відчуття спокою.

Також, ти отримуєш +1 до характеристики «мізки» (тепер вона дорівнює 1)

Кайола, ти опинився в скрутній ситуації і магічні здібності ось-ось матеріалізуються, щоб врятувати тебе. Що це за здібності?
Щоб зберігти деякі механіки найзагальніших категорій цього світу, я пропоную на вибір декілька напрямів магії, які б науково обгрунтовувались всім тим, що ми вже описали і на основі чого ми можемо побудувати логічну конструкцію. Магія в цьому світі — це певна функція мозку, яка базується в унікальній мозковій області «манакрас», роль якої в додатковому захисті організму посередництвом мани — дуже маленьких тілець в крові, які здатні впливати на життєву енергію, що наповнює Всесвіт і видозмінювати її тимчасово. Раніше, манакрас працював автоматично, коли носію загрожувала небезпека, але з розвитком волі, люди навчилися контролювати ману в різні способи. Проте, вся магія тимчасова і при розсіювання перетворюється в так звану «дику ману», яка складає частину життєвої енергії. Манакрас в процесі розвитку може мати декілька мутацій, кожна з яких відповідає за певний спосіб створення магії. Можливо, для конкретної проблемної ситуації важко буде представити використання деяких напрямів магії, але я впевнений, що це є можливо, якщо дуже постаратись.

Я розділив магію на наступні типи:


Соломон, ти отримуєш першу рису: Пошук інформації
    Пошук інформації: немає нічого більш природнього для гоблінів Айя ніж пошук інформації. Через дивовижну структуру їхнього мозку, інформація важлива для гоблінів настільки ж, наскільки важливий сон і їжа. Та, ти не просто любиш інформацію, а і вмієш її правильного знаходити: як в Третьому світі, так і в світі речей, де в тебе є безліч знайомих і знайомих знайомих. Майже завжди, коли виникає якась проблема, її можливе рішення є в тебе. Однак, слід тримати в розумінні, що не вся інформація є правдива.

Також, ти отримуєш +1 до характеристики «язик» (тепер вона дорівнює 1)

Соломон, яка наука врятувала твого друга від смерті? І як вона це зробила?
6

Джеймс Шева yarick_ts
10.10.2022 21:20
  =  
Джеймс обожнював техніку. Уже в п'ять років найкращим заняттям для нього було копирсатися в іграшках та електроприладах, намагаючись зрозуміти, як там все влаштовано і чого воно працює. Орудувати викруткою малий навчився добряче, але він ще був занадто дрібним, щоб успішно складати розібрану техніку назад. Не раз й не два тато заставав задумливого синочка, який чухав голову і намагався зрозуміти, звідки в машинці на дистанційному управлінні так багато деталей і чому залишилася ціла купа зайвих.

Проте вершиною технічної досконалості, звичайно, був космічний корабель. Це було щось таке велике, недосяжне і неможливо прекрасне. Приблизно так само, як татів автомобіль, але навіть більше. Бо тато навіть одним оком не дозволяв подивитися, як в машині все працює, справедливо побоюючись, що нашестя варварів в особі улюбленого синочка авто може не пережити, а купляти кожного разу нове, то ніякої навіть найкращої зарплати не вистачить. Та достатньо було лише раз побачити, як на перший погляд неповороткий металевий слонопотам пронизує простір і зникає в небі ще до того, як ти встигаєш кліпнути, то хлопчина вже міцно знав, що хоче дізнатися, як працює всередині кожен гвинтик.

Джеймі задавав татові сотні питань, на які навіть досить добре технічно підкований програміст часто не мав відповіді. Сет мав лише дуже приблизне розуміння, як працюють варп-двигуни та чим вони відрізняються від гравітаційних, і навіть якщо б знав, то не зміг би це пояснити малечі зрозумілою їй мовою. Тому альтернативі розібраним іграшкам поки не було. Як мінімум до тих пір, поки хлопчина не навчиться читати технічну літературу. Відео на схожі теми цілком успішно заміняли йому мультики. Хоча ні, не заміняли. Мультики він також дивився у великих кількостях і дуже ображався, коли мама або тато ввечері гнали його спати, на даючи додивитися "ну ось зараз останню серію, і все".

***

Джеймі йшов по ярмарці з кількома купюрами в руках. От же пощастило бігти за смаколиками для всіх. Ну от точно Гаррі мухлював, коли ті палички розставляв. Правда, Джеймі не міг зрозуміти як, але точно мухлював. Проте небажання йти до нудних палаток з їжею та солодощами вмить зникло, залишився тільки захоплення тим, що відбувалося навкруги. Хлопчик так задивився на літаючих механічних драконів та інші дива, що й сам не помітив, як відійшов далеченько від яток і потрапив до звіринця, де тримали тварин, що виступали в цирку. Але якщо механічними чудовиськами Джеймі щиро захоплювався, то тварин йому було шкода.

І от хлопчик побачив справжню зворотню сторону цирку. Де тварин примушує виконувати різні штуки не дресура і любов, а канчук і лайка. Великий качковедмідь був сильнішим за дресирувальника, але все ж боявся його. Але ж Джеймі був всього лише маленьким хлопчиком, який боявся дресирувальника куди більше, аніж загнана в кут тварина. Проте й полишати її напризволяще не хотілося. Парубок був хоч малий, але вже петрав в техніці достатньо, щоб знати, де ручник і чому його не треба чіпати. Але страшно ж. А як хтось помітить? Ні, так не треба. Бо якщо розбити чужу машину, то тато таких прочуханів дасть, що на дупу місяь сісти не вийде. Джеймі почухав сідницю, яка ще пам'ятала зустріч з ременем. Ну хіба він винен, що йому конче потрібно було подивитися, як працює магнетрон у мікрохвильовці і чому тато не дозволяє гріти в ній ложки. Подивився, зрозумів, чому так. Іскрило красиво і бахнуло добре. І від покарання втекти не вийшло.

Так і тут. Вирішити ситуацію радикально хотілось, але отримувати на горіхи за це - ні. І тут прийшло рішення. Натовп трохи розступився і Джеймі помітив на початку ярмаркової вулиці поліцейського, який щось обговорював з хазяйкою сувенірної крамниці. Через кілька секунд Джеймі підбіг до нього і, захекавись, пролепетав:

— Дядя поліцейський, дядя поліцейський, там тваринку б'ють.

Полісмен подивився донизу на хлопака, який смикав його за рукав. І коли зрозумів, що саме той говорить, то вмить посерйознішав і промовив:

— Ну пішли, покажеш. А де твої батьки?

Поліцейський йшов швидко, але на думку Джеймі, недостатньо. Тому самому хлопчику прийшлося бігти підтюпцем:

— Всередині. А я вийшов купити смаколика і ось, побачив, як дядько батогом з вогню медведика б'є.

Про "б'є" малий трохи перебільшував. Бо дресирувальник тільки замахувався. Але за хвилину вони якраз встигли побачити, як роздратований непослухом тварини чоловік клацнув батогом і самим кінчиком огрів качкомедведя, який відразу ж тоненько заричав і кинувся назад, в глибину клітки. І секундою потому Джеймі почув гучний виклик:

— Проксімо!

Батіг, який дресирувальник вже вскинув, щоб вдарити вдруге, завмер і майже відразу розтав у повітрі. Чоловік обернувся і, побачивши досить сильно незадоволеного поліцейського, неначе відразу зменшився і навіть випустив ціпка, що тримав качковедмедя. Тварина цим негайно скористалася, сховавшись у глибини клітки. А полісмен і не думав зупинятися.

— Проксімо! Я тобі вже не вперше кажу за твої методи дресировки. І що я бачу? Як ти перед очима дітей б'єш тварину батогом? То вже переходить всілякі межі! Тобі нагадати, скільки матимеш за жорстоке поводження з тваринами чи сам пам'ятаєш?

Очі дресирувальника забігали. Мабуть, дійсно знав, що і скільки за це буває. Закони закривали очі багато на що, але бути досить гуманними і за жорстоке поводження з тваринами можна було отримати реальних проблем, вже не рахуючи суспільного розголосу. Бо ж захисників прав тварин і так набігає щодня хоч віником вимітай, а то й зовсім життя від них не буде.

— Ну що ви, пан Жером. Я ж тільки налякати, бо впирається тварина, не слухається. А без остраху її тримати ніяк не можна - хижак. Почує слабину, може напасти. Ви ж бачили, правда, нічого такого не було? Ну правда ж?

Тут дресирувальник зробив кілька дивних і незрозумілих рухів, які Джеймсу чомусь видалися одночасно смішними й дурнуватими. Спочатку той вилупив очі, пильно подивившись на поліцейського, а потім глянув кудись вниз і вбік. Хлопчина і сам подивився, але нічого крім старої скрині не побачив. А потім дресирувальник потер великим пальцем об інші - точно так робить мама, коли солить страви. І наостанок хитнув головою кудись в сторону шатра, не відводячи погляду від поліцейського. Реакція Жерома виявилася теж трохи дивною. Спочатку той чемно дивився в усі боки, куди показував Проксімо, але коли вже той хитав головою, поліцейський прикрикнув:

— Забудь! Ти вже мав від мене попередження. Після вистави їдеш зі мною. І не вздумай десь дітися чи фокуси якісь викинути.

Дресирувальник помітно принишк і похнюпився. І куди дівся той грізний дядько, який приборкував грізного звіра? Здувся, та й нема. Хотів бо було він подивитися на того дрібного, який привів Жерома у найбільш незручний момент, але хлопчини вже й слід пропав. Бо Джеймі, побачивши, що поліцейський дійсно допоміг, і тварині насправді нічого не загрожувало, чимдуж кинувся до яток з солодощами, бо вже й так витратив купу часу.
7

Гаррі Абеді Дюбуа Ksenos
11.10.2022 23:52
  =  
В дитинстві Гаррі обрав для себе незвичні для хлопчиків іграшки. Його вибір впав на ляльки, а звичними напарницями в іграх - дівчатка. Цей факт, в купі з зовнішністю сина припустельників (а вуха йому прокололи ще на перший рік життя), мало не зробив його об'єктом насмішок. Діти ж бувають жорстокі. Та не такі жорстокі як вихователі-орки, що швидко поклали кінець всім образам.

А малюку Абеді просто було цікаво моделювати різноманітні побутові ситуації, перебираючи реакції та відповідні емоції, і доволі швидко його увага перекинулася на гравців замість іграшок. Йому ставало цікаво як поведуть себе інші, якщо його Крістофер* одружиться на Лілі, а не на Фібі, як того очікували? І як вони відреагують на... І чому, чому вони так реагують?!

Ось що викликало справжній дикий інтерес. Помічати, підмічати та перевіряти. І не можна описати ту безмежну ейфорію, коли Гаррі, серед темряви незнання хлопчина місцями починав розуміти та передбачати поведінку інших. Так Джеймс майже завжди тягнув ту тростину, що стирчіть, бо сприймав її найбільш габаритною. Соломон обирав ту, що була відхилена від решти, як найцікавішу. А Кайола тягнув найближчу до себе, ніби йому було байдуже.

Як і будь-яка дитина Гаррі мало-помалу перевіряв рамки дозволеного. А Коли знаходив, то, сам того не розуміючи, з наївною безпосередністю намагався обійти їх Першою та головною жертвою стала його вкрай ліберальна мати, а от прагматичний відчим, що читав малого як відкриту книгу, став неприступною скелею. З одного боку. А з іншою - найкращим радником та джерелом мотивації та спортивного інтересу. Вільям з цікавістю ставився до якостей малого, підтримував та допомагав їх розвивати, хоча й коли треба було, то й стримував.

***

Міцно тримаючи пса за чарівний повідок, що мав здатність змінювати свою довжину по бажанню власника, Гаррі спостерігав за цікавою ситуацією. Він вже розумів що малеча робить неправильно, проте сприймав все це як виставу чи навіть поле для гри. Йому була цікава поведінка учасників, та сама можливість на неї вплинути. І, якщо вийте, вчинити правильно.

— Дивись, Джине, яка цікава картина. Дядечко обронив гаманець, і хлопці підняли його щоб повернути. Це, Джине, дорий вчинок, і хлопці - великі молодці. Тому добрий дядечко, певен, вирішить якось віддячити їм. — Гаррі звертався до свого кудлатого друга, проте слова, проникали й в інші вуха.

Великий пес - то аргумент. Особливо якщо ти малий бешкетник. Вожак малої зграї виявився й найбільш кмітливим, і вихопивши гаманець у свого товариша, невпевнено протягнув того ельфу. Не відриваючи погляду від Джина. Старий ельф, звісно, собакою вражений не був. В його віці мало не байдуже на такі дрібниці. Проте стадний інстинкт - то сильна штука, і відкривши гаманець, він ніби заворожений запустив туди пальці... та швидко висмикнувши їх, захлопнув. Бо якого дідька, то його кроші, і вони йому потрібні. Ще якийсь малий гівнюк буде тут вказувати що кому робити. І ельф розлився лайкою.

Скориставшись слушною нагодою, діти закивали п'ятами. Ну і стадний інстинкт цього разу зіграв вже проти Гаррі - бо він побіг разом з ними, хоча й в інший бік. Але поки ноги бігли, Джим нісся поруч, думки малого припустельника були зайняті іншим. Це був бурхливий емоційний коктейль з захоплення та натхнення. Ось би повернутися та спробувати знову! Можливо, треба було назвати дядечка, не добрим, а справедливим, і тоді він би відіграв сцену до кінця?... Татко точно знає! Треба негайно йому розповісти!
Крістофер* - іграшка з колекції "Фібі та інші", що набули масової популярності та залишили відбиток на культурі.
Отредактировано 12.10.2022 в 00:15
8

Соломон Кірхеман Nak Rosh
12.10.2022 00:03
  =  
Інформація це найцінніше, що є у світі. Інформація дає можливість не лише розвиватися, але й керувати. Керувати оточенням, керувати баченням, керувати світом. Та проблема інформації у тому, що вона хоч і доступна усім, вона є одиницєю не самостійною. І кожен сам обирає інформацію, котру споживає. Інформацію, котрій довіряє. Інформацію, котру вважає за достовірну. І в цьому найбільша біда. Інформація, сама по собі нічого не варта. Уся суть у тому, хто і як нею користується. Сучасні технології дали доступ до мережі, до безмежних знань, до відвертого контенту, до усього спектру правди, якою б вона не була. Та сучасні технології, окрім того, дали ще й можливість створити собі свою власну бульбашку. Бульбашку, у котрій кожен окремий індивідуум живе, працює, існує і в сраці має реальність навколо.

Соломон неодноразово стикався з тим, що усі навколо, «чомусь», вважали гоблінів нижчою расою, котру лиш з доброї волі «долучили до цивілізації», бо так би і сиділи по своїх норах. І байдуже на тисячолітню історію і культуру, яка існувала задовго до того, як славнозвісні «цивілізанти» з'явилися на світ. Їм нічого абсолютно не заважає брати усі досягнення та розробки гоблінської раси та привласнювати собі, розповідаючи про те, що так воно було з покон-віків, та ніяк інакше. А Кірхеман і його родичі розмовляють видуманою мовою, мають видуману історію і взагалі їх не існує, вони все видумка якогось там ельзіманельского генштабу.

Проте так само, як швидко осягнув всю істину про інформацію і її особливості, так само швидко Соломон осягнув просту методику не сперечатися з ідіотами. Давно було засвоєно урок, що нема сенсу доводити тим же оркам, що гобліни інша раса, яка не має стосунку до орчих племен, що мова далека і не схожа (жоден клятий орк не розуміє гоблініша, але при тому це чомусь не заставляє його задуматися над тим, нащо казати, що гоблініш це наріччя орочої?). Бо для того, щоб сперечатися з дурнями, потрібно опускатися до їхнього рівня. А там, на тому рівні, вони просто роздавлять тебе досвідом. Нема абсолютного сенсу щось доводити тупоголовим. Тому Кірхеман скупчився на осяганні фаху, на осяганні своїх цілей. Часто так ставалося, що він вічно не в тему, вічно не формат, та ще не настав той час, коли треба міняти свій фах на автомат.

Усьому свій час.

Саме тому, коли є час вчитися, Соломон вчиться, а коли є час відпочивати, Соломон відпочиває. Чи проводить час з друзями. Так і цього разу, було вирішено відправитися на бої автоматонів. Останні були дуже цікавими гобліну. Одне з чудес сучасної техніки. Таке просте і складне водночас. От якби наладити кустарне і при тому массове виробництво, це не лише б полегшило соціально-економічну напругу, а й дало б масу нових, цілком очікуваних і неочікуваних можливостей. Та про це якось пізніш. А зараз потрібно було пробратися крізь каналізації до місця призначення. І як завжди інфорамція грала ключову роль. І як завжди, закон падлянки, не заставив себе чекати. Інформація виявлися не повною, через що бідака Кайола ледь на загинув. Добре, що у Соломона не одна звивина у мозку і усі вони працюють як треба. Саме тому фізика дозволила швидко зметикувати що й до чого. Перемкнути воду. Перекрити шлюзи. Дати тиску зломити те, що не розраховане на таке навантаження.

Серденько б'ється так, наче зараз вирветься геть з грудної клітки. Так і коні двинути не довго.
9

Кайола KAYOLA
14.10.2022 16:19
  =  
За шість років у Кайоли сформувалась власне самоусвідомлення й свідомість. Свідомість з його попереднього життя іноді впливала на події, що відбувались навкола - у надкритичних ситуаціях, зазвичай, але чим більше нова свідомість, що формувалась, набирала досвіду взаємодії зі світом - тим більше підсвідомість виокремлювалась у щось зовнішнє. Так, в Кайоли, наприклад, виникли уявні друзі, з якими він спілкувався і грався в соціальні взаємодії саме у своїй уяві. Батьки ніколи не бачили, як Кай грався із кимось "невидимим", ні. Але досить часто погляд дитини ставав пустим, так, ніби він витав десь у хмарах і не помічав того, що відбувається довкола, або помічав слабо. Ці моменти трохи підгальмовували реакції Кайоли, адже його думки були направлені не на цей матеріальний світ, а на уявні події й картини, а його мозку доводилося обробляти як мінімум вдвічі більше інформації, ніж зазвичай: половину - від органів чуттів, і половину - від сигналів, які відображали уяву й мислення. А також - контакт із підсвідомістю.

Більшість уявних друзів Кайоли були вигадками, або здавались такими. Їм була притаманна тимчасовість. Але деякі результати його роздумів і уяви, здавалось, мали свою, окрему свідомість. Одним із них був так званий "камінчик" - живий уподіблений до гуманоїда шматок скелі, розписаний таємничими символами та обсипаний вкрапленнями рідкісного дорогоцінного каміння. Кайола часто подумки спілкувався з "камінчиком", і саме він вплинув на дорослішання юнака найбільше. Звичайно, батьки й вихователі також внесли свій вклад, але, якщо оперувати цифрами, цей сумарний вклад не перевищував п'ятдесяти відсотків. Інша половина - це власні роздуми та спілкування з "камінчиком", який міг виявитися як попереднім втіленням, чиє ім'я було тимчасово викреслене зі свідомості Кайоли, так і персоніфікацією власних роздумів хлопчика.

Серед друзів Кайоли була цікава традиція - тягти соломинки задля того, щоб вирішити хто з них має зробити те чи інше. Вже тоді Кай вчився жити у відповідності до потоків часу, які оточували все довкола. Дещо всередині, що в подальшому мало стати філосовією життя молодої людини, підказувало, що не важливо, яка саме соломинка буде витягнена, адже який би розвиток ситуації не реалізувався в майбутньому - все буде йти по найліпшому для розвитку особистості Кая (та й будь-кого іншого) сценарію. Тому іноді могло здатись, що Кайолі все одно що буде: частково так воно й було. Звичайно, коли з підсвідомості випливав "камінчик" і радив, яку соломинку тягнути - Кайола його слухався. А іноді - ні. Це відповідало світоглядій позиції, яка формувалась всередині нього.

От і зараз. Коротку соломинку витягнув Джеймс, і це означало, що досвід, який він отримає від купівлі солоденького, є найбільш необхідним саме для нього. Іншого ж разу соломинку не довелось тягнути нікому, й Світ розподілив кожного на своє місце. Іноді Кайолі здавалось, що Світ має надсвідомість, що підштовхує кошного до набуття того досвіду, який він потребує, іноді ж - що це бездушний механізм, який автоматично діє згідно з йому лише відомим командам. Так чи інакше, а Кайола, уявляючи себе чарівником, ішов зі своїми друзями по каналізації, задля того, щоб подивитись на бої. Чесно кажучи, бої автоматонів йому не були цікаві, але він рідко відмовлявся від авантюр, ініціаторами яких, як правило, був хтось із його друзів. От і зараз, тримаючи в руках палицю, що була розписана дивними й незрозумілими символами, схожими на ті, що покривали тіло "камінчика", він ішов каналізацією, уявляючи себе шукачем артефактів, що у складі групи таких самих шукачів спустився в нерозвідані глибини задля пошуку чогось особливого.



Найособливішим у житті кожного є досвід, який може бути отриманий в тому числі в, здавалося б, випадкових, особливих ситуаціях. І Кай, і його друзі, цей досвід отримали. Активізувались механзми фільтрації води, яка невпинним потоком рушила по тонелям, якими й блукали дітлахи. Треба було швидко за щось схопитись, але в кожного з хлопців були вільні обидві руки, а в Кайоли ж - тільки одна. Розставатися ж із своїм "магічним" посохом хлопчина не спішив, а тому його тіло швидко понесло кудись вниз, ризикуючи піти на переробку, разом із іншим сміттям та нечистотами каналізації. А потім відчуття почали покидати Кайолу, аж допоки не з’явилось нове відчуття, яке він ще не відчував раніше. Наче ще одна особистість прокинулась в середині тебе й взяла його тіло під контроль.

В стрімкому потоці хвилі Кайола побачив "камінчика", що витав в уяві хлопчика поряд із ним. Цей камінчик почав ніби засмоктуватись у тіло Кайоли, після чого свідомість хлопця відділилась від тіла. Він вже не відчував ні воду, ні хвилі - як і всі його друзі, він отримав можливість спостерігати за тим, що відбувається, зі сторони. В тому числі - й за діями свого тіла, в середині якого хлопець (і тільки він) міг бачити образ "камінчика". Тіло Кайоли, перебуваючи під управлінням іншої волі, що в критичний для життя момент здійнялася з підсвідомості хлопця, почало проговорювати фрази заклинання. Руни на посоху, що Кайола тримав у руках (а це виявилися саме вони) почали випромінювати сяйво у різних спектрах. Синє, жовте й зелене світло, кожне з яких мало форму й випромінювалось окремою активованою під дією звуку голосу руною, почало сплітатись, формуючи довкола Кайоли кокон, який залишався видимим (як і тіло в ньому), але проникним для будь-яких матеріальних об'єктів. Власне, Кай і сам не зрозумів, яким чином він знову опинився у власному тілі. Він левітував у просторі, його оточував кокон зі сплетеного сяйва, що випромінювалось із рун на посоху, а вода й нечистоти проходили кріз нього, не завдаючи ніякого впливу. Коли ж небезпека минула, сяйво почало тускнішати, а тіло повертати собі матеріальність.

Ця подія критично вплинула на подальший розвиток хлопця, адже "камінчик" виснажив свій запас сил і більше не з'являвся в уяві хлопця. Йому доведеться навчитися прикликати своїх союзників самостійно...
Зараз тип магії - Шаманізм, а в подальшому - Квадологія й Руни
10

Добавить сообщение

Для добавления сообщения Вы должны участвовать в этой игре.