— Дякую, дякую. - Оплески і овації були дуже серйозною підтримкою для Валрєл. Не дивлячись на спокійний і професіональний виступ, бардеса дуже сильно хвилювалась. Вона тільки почала свої пригоди, тому їй навіть звикати було досі нідочого. Але здається, її перший виступ пройшов просто чудово і їй, навіть сподобалось. Це відчуття будоражило щось у ній і перехоплювала дихання. Вона подякувала і виконала дворянські реверанси перед залом, після чого направилась до стійки бармена, не зважаючи на вигуки про продовження і навіть потреби... танців. Останнього, вона ніяк не чекала, тому вирішила проігнорувати, хоча і залилися рум'янцем.
— Подруго, я вражений. Чесно кажучи, я захвилювався, коли ти показала зброю, замість інструменту. Але ти виявилась приємним сюрпризом. Але, чому ти пішла?
— Ну, дивувати та справляти враження, це мій природний талант. Та ми домовлялися на один виступ. Не те щоб я була проти, та навіть не знаю. Здається, мій виступ не входив ні у ваші, ні у мої плани. Чиста імпровізація. Я навіть не знаю, що б іще заспівати.
— Не кажи дурниць. Ти тільки но подиви, як через тебе збудився люд. Як мені тепер їх заспокоїти? Та і підзаробити можеш.
— Заробити? - Перепросила дівчина. У той же час, краєм ока вона помітила, як її рятувальники і компаньйони, разом з новою подругою підіймались на другий поверх до номерів. Валрєл також вже збиралась, та її дечим відволікли.
— Та, це не обов'язково. Для мене головне, що це комусь сподобалось. Усмішки й оплески для мене головна нагорода.
— Єх... Добре, добре. Але, я тебе не відпущу, поки не випнеш нашого келиха. - І бармен підтягнув до дівчини досить великого келиха якогось алкогольною напою з пивною пінкою, на якій лопались маленькі і кумедні бульбашки. - Це наша подяка. За рахунок закладу. Або пригощають наші відвідувачі. Не думаю, що хтось залишився байдужим після твого виступу. Що так, що так, це буде за їх гроші. - Чолов'яга посміхнувся від вуха до вуха. Дівчини невпевнено на це подивилася, і їй стало якось спекотно, але здалася під умовами бармену, і підняла кухоля...
Коли Ланіган повернулася до залу, переживаючи за безпеку бардесу. Атмосфера закладу серйозно змінилася на більш веселу і безтурботну. Хоча, на столах з розкиданим посудом творився справжный хаос. Здається бардеса таки встигла і заспівати і "потанцювати". Як раз і був чутний голосний спів єльфійки, та залу, що намагалася їй підспівувати не знаючи слів, але підтримувавши атмосферу як міг. Разом з цим, бардесу виявили у несподіваній позиції. Валрєл вже встигла десь скинути свого плащика та навіть чоботи. І зараз щеголяла у безрукавній блузці з величезним вирізом, і оголеними білосніжними стегнами, сидячи на столі у обнімку, з парою якихось чоловіків.
...Весь сільський люд,
На це дивитись виходив
Як на горі-і-і-і шаленець бігав та чудив.
Він, мабуть, в сварці з головою,
Сам собі бажає зла,
Дурень вигадав, ну що за маячня!
Після куплету пісні, бардеса допила келиха і тільки прибрала його від губ, як у неї забрала з руки тару і дали новий, другий (а чи другий?) повний келих, після чого потягнули руки до її ніжок, і розтягнули воротника. Та помітивши свою подругу, єльфійка викинула руку, трохи виплеснувши напою на і так брудну підлогу.
— О, це ж моя подруга! Ти повинна знати слова, підспівуй мені! - Вже п'яна і весела бардеса запропонувала приєднатися до вечірки і заспівала другий куплет, на який відвідуючи відкликалися вже більш охоче.
Хлопчина в ліс несеться
До лану, до гаю
Все спіймати мріє
Блискавку