- Звідкіль ти це чув, незнайомцю? Зараз вже пізно, й на вулиці небезпечно. Хто ти, й чому ми маємо тобі довіряти?...
— Я... я..., — запнувся Сібо, перелякавшись від несподіванки та не в змозі швидко зреагувати на питання. Думки про те, що треба допомогти Карпові перекрили раціональне мислення, та й ще копняк від червонотаврованого болів! — я чув від якоїсь жіночки, що Карпу потрібна поміч, — Сібо не вмів брехати і дуже радів, що хозяїн хатинки не бачить його з-за дверей, бо він став ще більш коричневий від хвилювання. Запам'ятоване ім'я можливого пацієнта мало додати правдивості словам гнома, та й власне він не брехав, а лише намагався приховати нюанс, що він нишпорив в образі котика. — Я друїд і не міг не розпитати, кому потрібна поміч, тож я тут. Але якщо вам лікар не потрібен, то мені варто піти, — з останньою фразою чулося щире розчарування в голосі. Босі навіть розвернувся від дверей, збираючись йти, та почав розмірковувати, чи варто йому все ж йти відпочивати до лісу, що було йому звичним та комфортним місцем для сну, або краще повернутися до товаришів. Щурячий гамір в шинку мав би уберегти їх від нічної навали.