По дорозі Келагар роздивлявся навколо. Він не був впевнений щодо того що добре запам'ятав місто, адже воно було під відкритим небом, а не мережою печер, як у нормальних істот. Тим не менш він намагався роздивлятися наскільки місцеві озброєні та уважні тепер. Але це дише для того, аби з користю провести час в невеличцій прогулянці. Він був впевнений що його новий образ достатньо добрий аби його не розкрили, але все ж йшов швидко, намагаючись все ж не знаходитись на вулиці надто довго, аби угикнути зайвих зустрічей.
Біля рудної біржі він зупинився лише на мить, аби постукати в двері і смикнути ручку, між цим спитавши:
– Агов, є хто вдома? Пані Торнтон?