- Так, я вже все замовив, Гвен! На чотирьох, правда, та в дозамовленні додаткових місць не вбачаю великої проблеми. Хоча, бачу, що я виявився досить передбачливим цього разу, навідміну від учорашньої засідки. Нас якраз четверо тут, тож можемо підійматись! І не турбуйся ти про кобилу - корм та необхідність ночлігу для копитного я теж врахував!
Під "четверо" Сільдар мав на увазі себе, Гвеннет, Валрел та Бодомара: і хоч останній і стояв на вході, обпершись об одвірок, й не поспішав підходити до решти авантюристів, він все ж таки дійшов до Стоунгіла, навідміну від Сібо чи Кела. Що ж до Добробочки, то Сільдар поки що не сприймав його членом їхньої групи, сприймаючи просто черговим відвідувачем таверни, та й по тому. Доречі, щодо Майло: за той час, що він провів тут, в заїжджому дворі, напіврослик встиг багато чого дізнатися. Відвідувачі пліткували й поширювали чутки навіть не понижуючи тон, то ж тепер напіврослик знав, наприклад, що у Фандаліні є ще як мінімум ціле сімейство напівросликів. Пані Олдерлів, на ім'я Квелін, володіла фермою, яку обробляла удвох зі своїм сином Карпом. Молодший син Тоблена Стоунгіла - власника заїжджого двору, який якраз таки й стояв за барною стійкою безпосередньо перед Майло - розповів комусь зі своїх друзів про те, що син Квелін Олдерліф - Карп, сказав, що знайшов секретний тунель в лісі, і при цьому Червонотавровані ледь його не спіймали! Що-що, а інформацію про інших напівросликів Майло запам'ятав.
Та не один лише Добробочка колекціонував чутки. Не усвідомлюючи того, Бодомар Хмурий робив те ж саме. Точніше - він свідомо намагався покласти в кишеньку роздумів на майбутнє якусь плітку, але не усвідомлював, що буквально годинку тому напіврослик робив те саме. Так, допоки інші пригодники спілкувались із барменом та поміж собою, Бодомар почув слова Ланара, який, судячи з одягу та компанії, в якій той знаходився, був рудокопом. Шахтар якраз розповідав побратимам про те, що орки-нальотчики були помічені в східній частині Триборської Стежки: Ланар якраз був у Ратуші, коли міський голова давав розпорядження повісити оголошення з пошуком сміливців, готових прогнати їх геть.
- Щодо лазні - є в нас одна, у лісі знаходиться. Та ніхто не знає, де саме: місцевий друїд улаштував її для себе, сам і підтримує її роботу, за потреби. Я, звичайно, не думаю, що Рейдот відмовить авантюристам в бажанні пропарити свої хрящі й кісточки, але віднайти його - та іще задача. Що ж до номера.... - Він глянув на Валрел. - Вибачай, але в нас - лише чотиримісні кімнати. В одній вже зайняв одне ліжко цей от добродій - бармен кивнув в сторону Майло, - інший - викупив ваш товариш. Звісно, залишилась іще третя кімната, та, як хочете залишитись там одна-однісінька - доведеться заплатити за усі чотири ліжка. - і Тоблен відсунув запропоновану йому одну-одненьку золоту монету. - Чотири золотих за номер, і ще стільки ж - за чан.
Тим часом, Сільдар спілкувався із Майло Добробочкою. Він був дуже радий познайомитися з коротуном та потиснути його напіврослячу руку. Відчувши, що цьому хлопу можна довіряти, бо щось таке подібне Роксікер згадував - про якогось напіврослика, Сільдар в загальних рисах описав що із ними трапилось. Без подробиць, звичайно - лише щоб донести основну суть. Що, немов, вони подорожували з Гандріхом та Гвен, яка он тільки но підійшла, що їх перестріли й полонили гобліноїди, забравши Роксікера невідомо куди, й що вони, визволившись завдяки Бодомару, Валрел та іншим авантюристам, будуть намагатись віднайти дверга.
- Я бачу, ти гарний хлопчина, Майло, тож буду радий, якщо ти доєднаєшся до нашої місії. Я звичайно, іще не обговорював це з усіма іншими, та, сподіваюсь, вони підтримають мої прагнення повернути мир та злагоду у Фандалін.
***
Тим часом лісовий гномик Сібо, попрощавшись із Ґвеннет, був на шляху до лісу, що заліснював своїми деревами околиці міста. Знаючи, що на вулицях небезпечно, він намагався рухатись непримітно. Це дозволило йому роздивитись більшість місць, які могли б зацікавити авантюриста. Лісиста місцевість була найбільш густою й підходящою до гнома на південний схід від центральної площі, тож Босі міг повернути наліво й, пройшовши повз трактир Сплячий Велетень, з темних вікон якого доносилися галас лайок та дзвін лез клинків, оминути ферму й, залишивши за спиною руїни якогось маєтку, що нагадував замок, заглибитися в густину дубового листя та стовбурів дерев, де й відпочити. Або - міг залишитися також на природі, але в межах міста, повернувши направо, де за галявиною міського лугу, що знаходився між Левовим Щитом та Каплицею Вдачі, виднівся густий сад із безліччю різноманітних фруктових дерев, в якому також можна було відпочити. То що ж вибере гном, що вирішив відколотись від основної когорти авантюристів та залишитись в крові та бруді битви, проігнорувавши усі переваги чану із гарячою водою?....