Найбільші дивовижі й пригоди зустрічаються саме в таких містах, до якого завітав Майло. Стандартні на перший погляд, не особливі, простяцькі непримітні поселення, приховували свої таємниці. І вони от тільки починали розгортатися довкола героїв. В тому числі - й довкола Майло.
- Привіт, малий. - доброзичливо, але втомлено, відповів Сільдар напіврослику. - Може й так, а може й ні: так чи інакше, а прізвище це мені знайоме. - неоднозначно відповів воїн. А що? Не розповідати ж кожному першому зустрічному подорожньому мету своєї подорожі? Особливо коли емісари Альянсу Лордів зникають безслідно. То якби на місці Сільдара був хтось із тих, хто відправлявся у супроводі воза з Невервінтеру, а саме - Бодомар, Келагар чи Сібо, вони б, можливо, й згадали б, що до них мав напіврослик приєднатись. Але Голвінтер того не знав, то ж запитав малого сам: - Ти сам-то чий будеш? Бачу, що не з тихого десятку. Кого шукаєш?
Тим часом, у "провізіях" Бартена ішов процес, власне, торгівлі. Сібо міг потенційно отримувати незамінний для подорожей по містах досвід, спостерігаючи з діями Ґвеннет, а паладинша... Вона намагалась зберегти їхні кошти, і їй це вдалося.
- Що ж, дай-но глянути... - мовив Бартен, роздивлюючись сідла поближче та мацаючи шкіру, після чого поліз кудись під прилавок. Пошарудівши там деякий час, він дістав звідтіля скляну посудину. Вона була брудна, заляпана якоюсь фарбою, але цілком влаштовувала гнома.
- Ні, я не з півдня. Але спробую бути хорошим торговцем для вас, якщо ви вже узялися врятувати нашого дверга-Роксікера. За два сідла даю вам ось цю скляну пляшку, сідельні сумки, та керамічні глечики з медом та прянощами, які ти просила. Це є більш ніж просто щедрою пропозицією. Ну що? Домовилися? Що ж до святих символів - то тобі, мабуть, варто завітати до Каплиці Удачі, може там хтось щось підкаже, бо в мене такого добра, нажаль, ніц нема.
Тим часом Келагар лишив Бодомара й Валрел на роздоріжжі, надаючи їм можливість самим зробити вибір - чи спочатку відпочити, чи спочатку спробувати продати зброю, яку вони отримали від гоблінів. Але цей вибір зробили за них: світло в "Левовому Щиті" згасло, й ворота почали закривати, що означало лише одне - заклад вже зачинявся, і Вальці й Боді нічого не лишилось, як піти до Стоунгіла. Власне, відкривши двері зайжджого двору, вони й побачили, як Сільдар Голвінтер сидючи за барною стійкою, спілкується із якимось незнайомим їм напівросликом. Звісно, і Голвінтер, і Майло, також побачили й їх - могутнього хмурого воїна, й ельфійську музикантшу з перемазаним у щось синьо-чорне обличчям.
Що ж до Кела, то він керуючись вказівками Елмара, пішов по єдиній більш-менш об'їждженій дорозі міста. Оминувши ратушу й крамницю різбляра по дерево по ліву свою руку, й площу з "Левовим Щитом" - по праву руку, він швидко дійшов до Фандалінської рудної біржі.
Рудна Біржа — це торгова крамниця, де місцеві шахтарі зважують, оцінюють і продають свої цінні знахідки. За відсутності місцевого лорда або представника влади, біржа також слугує в якості неофіційного архіву, де реєструються заяви прав на ділянки в цій місцевості. У Фандаліні немає справжньої «золотої лихоманки», але в довколишніх струмках і долинах приховано достатньо багатств, щоб забезпечити наявність великої кількості незалежних трудівників.