Згода Бодомара здивувала. Вічно незадоволений вояка якому все не так, хоче провести час в компанії тих, хто все робить не так, або ж підозрілий до біса? Хоча, це цілком природне бажання, тож мабуть треба було очікувати.
– Хочеш потерти їй носика, чи може твоя служба привчила тебе до міцних чоловічих рук?
Келагар розсміявся і пройшов трохи вперед, розкинувши руки і зробивши пару обертів, ніби демонструючи Ґвен себе у всій красі, і відповів їй лише коли вони опинились поруч, так, щоб не волати на все місто, а водночас і натякнути їй на те, що краще не привертати увагу мовою підземних ельфів:
– Ka ssinssrin veldri – xun pholod ml'aen. Наше щастя знаходиться трохи далі по дорозі. Як раз на... – Келагар покачав руками, намагаючись підібрати слово, після чого продовжив, зобразивши деякий скепсис: – Головній площі. Не пропустимо.
Розібравшись зі справами, спільними для всіх, дроу звернувся до крамаря в порядку черги, як чемна поверхнева людина, можливо навіть трохи невідповідно до свого доволі пафосного зовнішнього вигляду. Але ж шукачі пригод самі по собі дивні, тож трохи дивності і невідповідності лише додасть органічності їхній різностороннє розвинутій групі.
– Чи є у вас кілька мішечків... Не певен що знаю як місцеві називають ці пристрої, або ж зможу правильно вимовити назву. Калтропи, часник? Яка дивна назва, хих... "Часник". І чи не підкажете де можна знайти пані Торнтон?