Що може бути гірше для лісового гнома аніж спілкуватись з торговцем? Подивитись хижаку в пащу, заблукати в темному лісі, рятувати будинок від пожежі — нічого не було гірше ніж мить розмови з торговцем. Сібо, який вже довгий час мандрував, і звик виходити до містечка, намагався без необхідності не звертатись до магазинів. Якщо була нагода, то він намагався вимінювати щось на щось. Навіть монети на щось інше. Так-то йому гроші певний час і не треба були, допоки він не зрозумів їх цінність як валюту. Але торгуватись з профі – то жах! По-перше, гном взагалі не розумів, коли його намагаються пошити в дурні. Він не був певен, скільки річ якась коштує. Дайте спробувати спочатку її, тоді він вже надасть власну цінність предметові. По-друге, торгуватись інтровертному створінню важко. Це такий тягар, коли в тебе не вистачає певної суми і треба з оцими мастаками вести словесні перепалки, щоб на все вистачило грошей. Тому він намагався наперед розумітись на цінах та товарі, який необхідний йому, щоб не сталося прикрощів, які так тиснуть на його друїдську чисту натуру.
— Мені, будь ласка, порошок із рубінів, — діловитим тоном почав Сібо. Хоробрості його тону додало те, що гном дуже любив дорогоцінні каміньчики, і це часом переважало зневагу та страх до торгашів, — десь за 50 золотих. Якщо у вас нема, такого то підкажіть, де тут у вас, у Фандаліні, можна придбати його. А також, — впевненість Сібо враз згасла, коли товар змінився на більш звичайний, — Чи є... чи є у вас такий гак, знаєте, називається абордажним.., моряки користуються, щоб пришвартуватись. Взяв би за 2 золотих. І ще.. ще склянку пусту, — гном дістав деревянну кульку. Точніше це була вистругана із дерева сфера, але не шліфована і більше подібна на м'ячик для гольфу, аніж кульку, — щоби ця кулька туди помістилась. Візьму за золотий! — Сібо завищив ціну для такої звичайної річі. Кулька була маленька, тож і склянка коштувала би пару мідяків, оскільки є звичайним товаром для побуту. Але все, що друїд почерпнув з науки про торгівлю, що в кінці варто завищити вартість купляємого, даби справити на торгівця сприятливий ефект наживи.
Ще Сібо роздумував чи брати кайдани. Але ця акція для боротьби з місцевою бандою ще видавалась сумнівною. Згадуючи реакцію Валрел, він подумав, що кайдани дозволили би взяти у полон та під варту. Але про цю банду поки мало відомо. Можливо вона ніяк не пов'язана з Ґандріхом, але якщо вона клопоту місцевим жителям створює, то розібратись з ними варто. І якщо вже Сібо хоче брати цю групуп для боротьби з драконом, то і з якоюсь там шпаною вони мають могти розібратись. Все ж цілий сховок здоровецьких гоблінів вони подолали!
— І скажіть, в який бік від міста табір братів Роксікерів? — Сібо не збирався ночувати в місті, йому звичніше спати в лісі. Тож якщо він зустріне братів, то зможе їм розповісти про Ґандріха.
Погляд Босі зачепився за маскованого Келагара. Лісові гноми дуже цінували вміння в ілюзії і тому Сібо захоплювався цієї роботою дроу. З такою зовнішністью можливо і Сібові не було б так важко торгуватись! Для впевненості друїд поклав на стіл біля мішечка золотих, що отримав від самого Бартена, ще три золоті, щоб показати свої наміри на купівлю та заохотити до співпраці. І докинув ще одну, за інформацію.