Ще до відправки на возі у Фандалін з Сібо сталася одна річ. Ґвенн знайомила із свої конем. Неймовірної краси кінь з небесного плану. Друїд зачарувався його вродою, мимоволі згадуючи, що минулого разу це захоплення вилилось в холод смертельної небезпеки. Але то був монстр, вовк, ймовірно породження теж сильної магії, або якесь придбання покійного Кларґа. А цей же скакун для Сібо видавався святим, власне він і був святим породженням. Гном не втримавя і ласкаво поплескав його по крупі. І тут до нього звернулась паладинша. Сібо кинуло в піт, раптом він накоїв щось вульгарне?
Але ж ні. Врятована напівкровка подарувала Сібові посох. Хоча гном і розумів, що це трофей і він мав на нього права, якби осмілився їх озвучити від початку. Але цей жест Ґвенн був приємний. Друїд вклонився. опустивши голову і трішки похиливши туловище вперед. І прийняв подарунок.
Посох був довжиною зі зріст Сібо, що викликало труднощі. І ще відчувалась зла енергія. Вона пульсувала і хотіла вивільнитись на волю. Можливо саме тому Ґвенн передала саме паничку Босі цю магічну зброю? Друїд зможе прослідкувати, щоб вона не втрапила в лихі руки. Прийнявши посох, він вразодним рухом перевів його в горизонтальне положення. Тримаючи на одній рукі, він намагався звикнути до балансу ваги та довжини. Легке коливання, трохи сильніше. І от посох робить оберт на 360 градусів навколо руки. Сібо тільки і встиг вчасно піднятись на носочки, щоб землею не збити цей фінт. Так, цей посох не його тисовий спис, який з часом вже став третьою рукою гнома. Але практика та тренування з ним дозволять з часом майстерно використовувати вагу та довжину,щоб зберігати контроль над кожним рухом. Сібо спробував ще декілька рухів, перебираючи руками і вертячи посох навколо тіла. Це виглядало ефектно, але все ще достатньо незграбно і повільно. В цей момент Сібо прийняв рішення модифікувати свій спис до палиці, щоб відточуючи рухи на ній, навчитись користуватись і цим посохом. А ще треба було навчитись направляти злу енергію у вірне русло.