Просмотр сообщения в игре «[𝙐𝘼] [D&D5] 🔥 🏰 Штольні Фандельвера [𝙐𝙆𝙍]»

  Поки усі були зайняті розмовами, білява ельфійка досі копошилась серед награбованого. Вони говорили о значних ворогах, та у Валрєл не було таких цілей, або якихось зв'язків. Дівчина просто шукала пригод, та здається, якщо вона просто піде за цією компанію, вона їх знайде.
  Тим часом вона вирішила зібрати стільки спорядження, скільки вона могла б винести із печери. Хто зна, як воно може знадобитися. Наприклад, її очі зачепилися за шиповану шкіру. Дуже гарну і приємну на дотик. Напевне, з такої вийде виготовити щось гарне. Наприклад тулу для стріл. Але згорток їли поміститься у сумочці, та й ще виглядатимете, що буде не гарно. Але вже дуже сподобався дівчині матеріал. Тому вона поклала.. і здивувалася. Згорток не лише помістився, а навіть не натягнув контейнер. Дивна сумка умістила у себе все і навіть не змінилася. А після, вона взяла щось іще і це теж зникло у сумці. Якби хтось її бачив, а не був зайнятий розмовами, то бачив би як дівчина з дитячим очами все набивала свою котомку речами і дивувалась кожного разу. Зупинилась вона лише тоді, коли усі почали збиратися на вихід, а Ґвен взялась носити здобуті трофеї. Тоді Валрєл зупинилась, наче соромившись за те, що захопила увесь залишок. Тому залишила войовниці віднести хоч щось, а сама першою вийшла з печери і вигрузила у поданий візок усі трофеї, окрім мішечків із золотом.
  Свіже повітря, наче повернуло дівчину до життя і втомленість тіла після череди боїв відступила. Тут же на дівчину нахлинуло натхнення і захотілось скласти вірша, та це натхнення розвіяв який ельф буркотун, що осадив її рятівників і утік до лісу. Який дивний слуга виявився у її рятівників. Мабуть, вони йому погано платили, що той відмовився доглядати їх візка.

  У Ґвеннет виявився дуже гарний кінь, та от її слова, дещо напрягли ельфійку. Вона ще могла розуміти концепцію бойового товариша між вершником і його конем. І що деякі тварини досить розумні, щоб виконувати команди, але... Валрєл підійшла до Ґвен і співчуваючи подивилась у її очі. Вона м'яко поклала руку на плече і запитала.
— Подруго, скажи. Як давно ти почала розмовляти з конями?
Загалом, теж збираєму лут і відносимо на поверхню.