Рідна мова з вуст напів ельфійки була дивною. І ще більше дивним було чути слово, яке означало вдячність. Дроу спробував знайти в її інтонації якийсь сарказм, тому ще це слово в буквальному значенні майже не застосовувалось. І з якою ціллю вона взагалі вчила цю мову? І який ідіот, навчив її "дякую?". Хіба що її готували до покірності та вдячності своїм темношкірим володарям.
Але від роздумів, про Ґвен, незрозумілі страждання Валрел відволік Сібо. Малий точно знущався! На якусь мить, Келагар відчув бажання трохи підняти руку і натиснути на спуск, так щоб арбалетний болт увійшов до кінця в лоба, і трохи пробив з іншої сторони. Хоча, відчуття від магічного зцілення були схожі з наркотичними, тож ельф миттево забув про злість і нерозуміння мотивів гнома. Ні, він все ще його підозрював в небезпечній дивності, але тепер списував це на звірячу форму. Вірогідно що при перетворенні, малий втрачає частинку себе.
Тепер, коли стало зовсім добре, хоча від купальні з гарячим джерелом Келагар все ще не відмовився б, він нарешті накинув плащ. Неідеальний. Не з тих матеріалів. Але він витримує кляте сонце, і хоча тепер Келагар навчився обходитися без нього, все ж був радий повернути своє.
А, і окрім купальні, було б непогано приглушити Бодомара. Надто гучний.
– Боги, сплющився вам той Посох. Ніби ви не знаєте про Фандалінську банду червонотаврованих і що він нею намагається керувати. І нам він потрібен щоб дізнатися конкретне місце де знаходиться Ґрол, бо має з ним якісь справи. Принаймні у мене немає ідей як його шукати в інший спосіб ніж вирвати інфу з Посоха. Це... Якийсь гоблінський хєр. Сидить собі в лісі десь, робить справи зі Скляним, не думаю що хтось з містян знає де. Хоча... Можна й попитати, може там з'явився хтось путній. Або шукати самим десь на північний схід від міста. Може за місяць і знайдете. Ну добре, за два-три тижні.