— Гррхоаааа! — проревів ведмідь повернувшись до своєї групи, яка могла прийняти його рев як сповіщення, що звір прибув. Але Сібо казав цим, що печера пуста, забувши про свою тварину форму.
В цій кімнаті тхнуло смертью. Ще й гоблячою, що робило її ще більш тошнотворною. особливо, коли ти ведмідь і в тебе загострений нюх. Чорна хутряна форма допомагла Босі достатньо швидко пробігти усю печеру. Вона була невеличкою, тож хижа тварина швидко впоралась із завданням і її ніс не найшов ніяких слідів інших живих істот. Але зараз вже не треба було бути могутнім звіром і терпіти цей сморід. Та й деякі потребували лікування. Відтаяв Сібо швидко в маленького безбородого гнома і підійшов до Келагара.
— Пане Келагаре, ви поранені, — сказав Сібо, знову звертаючись до сил природи, щоб загоїти рани дроу. Сібо забув про інциндент з Кларґом, але сумніви на рахунок темного лишилися. Але головне для гнома, щоб той не шкодив їх групі. Поки що нічого не вказувало на те. А от поранення союзника в групі – то святе.
Щит, що проявився в руках після трансформації, маленький лікар викинув. Все ж він поставив підсвідомо на захист від білого вовка його, і той прийняв удар на себе. А зараз розсипався на дрібні заморожені шматки деревини. Сібо був дуже втомлений. Хоча він тримався битви осторонь, намагаючись підстрахувати свою групу, спостерігаючи за їх стилем бою та намірами, але все ж він виклався на повну. Витиснув всі соки з себе. Віддав останню краплину на зміцнення свого здоров'я.
Оглянув своє шмаття. Жах! Чотири списи добили його одяг, лишивши п особі хаотично ледве на нитках зклепані шматки шкіри. Тому Босі скинув їх. Стара одежа, що довгі роки була йому у нагоді.
Спис, що значив для друїда дуже багато, бо поєднував його з рідним лісом та каналом його магії. Але деревина списа вже затупилась, що вона там наколоти зможе? Але палка добре. По голові настукати може. Знявши декілька шкірок з колишньої одежини, він обматав ними списа в центрі, таким чином змінивши палицю. Пізніше зріже цей гострий кінець і буде повноціна палиця воїна-друїда із гномських селищ! На хвильку погляд сковзнув по Бодомарові, й гному сяйнула думка.