– Відбиватися від звірів, – відповів дроу, але схоже що Сібо прибрав свою агресію, тож і Келагар трохи розслабився, принаймні зовнішньо. Але за малим доведеться спостерігати і тримати його в полі зору, а не за спиною. Хоча це взагалі нормальна практика, головне не надто захоплюватися, бо хто озирається, до того смерть приходить спереду.
– Посох... Ну, по дорозі розкажу... А зараз тобі краще піти, бо зараз буде відбуватися дещо зовсім не геройське. В пісні та історії це не додають.
Келагар підйшов до того, хто ще дивом дихав і дістав кинджал. Чарівний ятаган хоч і добре себе показав, все ж здавався не дуже зручним для короткого сеансу.
– Маленький гоблін. Не бійся. Буде не боляче. Ти зможеш навіть вижити, якщо не будеш рухатись.
Тут Келагар брехав, бо якщо пощастить, то чутливість збережеться. Якщо не перерізати зайвого, в іншому випадку Кларґ дійсно нічого не відчує. Про що дроу точно брехав, так те про те, що він виживе. Не вистачало ще щоб ця кудлата смердюча погань передала звістку хоч комусь раніше ніж того потребує ситуація.