Келагар спробував зробити ворогів більш помітними для тих, хто був осліплений темрявою, та йому вдалося це лише частково, підсвітивши місцевість, але не самих ворогів. Це було хоч щось, і темний ельф, ігноруючи випади від Кларґа в його сторону, відійшов іще далі, не забувши приховатися в темряві. Інші ж, тим часом, розгрібали наслідки морозного дихання вовчари: Гвен повністю заблокувала людяне дихання своїм щитом, Валрел змогла ухилитись, тож її обморозило лише частково. Більша частина морозного дихання дісталась гномику - Сібо Босі, мало не вбивши його. Шокований друїд ледве зміг виконати закляття, після чого відійшов подалі, сподіваючись на результативність своїх дій.
- Сложіте оружіє і вас єго спутнікіі пощадят, аль кара ждьот ослушавших! - пролунало гоблінською, після чого довколо Кларга та серед гоблінів матеріалізувалися павуки, які мали б посіяти паніку серед молодих майбутніх розбійників Кам'яної Пащі. Але не так сталося, як гадалося: жорсткі накази Кларґа, їхнього лідера, не дозволили молодому війську розбігтися хто куди. Так, гігнатські тарантули трохи потріпали як самого Кларга, так і його звиту, відірвавши голови декільком гоблінам. Але супроти зграї вони не мали встояти.
Різник тим часом отримував закономірну відповідь на свою атаку. Заклинання від Гвеннет осіяло його болючим місячним сяйвом, стріла Валрел, яка встигла не тільки вистрілити, а ще й відійти, вилікувавши свої обморожені руки, впилася в білосніжну шкуру гігантського вовка. Але найбільшої шкоди монструозному звіру завдав Бодомар, нанісши два могутніх удари, й сильно ранивши Різника. Той, звісно, спробував відповісти Хмурому, але не встиг прогризтися крізь закляття, яке все іще захищало паладина. Кларґ зі свитою, звичайно, намагалися пробитися крізь заслон прикликаних друїдом павуків, щоб допомогти Різнику, але єдине, що їм вдалося - це винищити половину з них. Схоже, що домашній улюбленець ватажка цієї печери був приречений...