Киці загинули швидко, але виграли час. Принаймні Сібові здавалось, що вони виграють час, допоки не вискочив звір перед ними. Дуже гарний білосніжний вовк. Настільки гарне створіння, що Босі не встиг зреагувати і промерз від крижаного жаху.
Їх початковий план накрився. І в першу чергу причиною тому був вождь цих гоблінів. Він створював найбільшу загрозу. Сил у гнома лишалось мало і треба було якось відійти, не приймати цей бій. Але його товариші ще виглядали краще. Принаймні Хмурий стояв цілий і неушкоджений спереду і вже показав себе бійцем, вартий йти вбивати дракона. Дракон! Ціль, яка привела Сібо сюди та в групу. Ні, ще не час здаватись. Вони поборють цього ведмежатника, а потім здолають і дракона!
Вже знайомими рухами свого списа-посоха Сібо почав викликати нових звірів. Все ж, дотримуватись плана вирішив Сібо вже до кінця, тому викликав павуків, єдине, щ очув колись про дроу. Але, надихнувшись вовком, він згадав дуже рідких, але небезпечних звірів — гігантський павуко-вовк! Цілих вісім нових звіряток з'явилось навколо Кларга та його малих посіпак. Були вони і на підлозі і на стінах печери і їх ядовиті лапки вже готові були до наказів.
— Вбийте в першу чергу великого гобліна, але і менших атакуйте! — пискнув своїм замершим голосом друїд до фей, а сам сховався за сталагмітом.
Павувовки себе не змусили чекати і почали стрибати, намагаючись відкусити гоблінських тушок. П'ятеро з них намагались від'їсти шматочок від ведмежатника, решта троє намагались вичепити собі малу почварку, просуваючись через їх трупи до повелителя цього нікчемного гобло-сброду.