Лідер гоблінів наполягає, щоб більша частина награбованого добра зберігалася в його лігві. Тут знаходиться здобич Кам’яних Пащ від набігів та засідок на каравани за останній місяць. Ведмежатник Кларґ ділить цю печеру зі своїм паршивим ручним білосніжним вовком Різником і двома зграями підлітків-гоблінів, яким насаджує віру в Кларґа та відповідну пропаганду, щоб у майбутньому мати над ними безмежну владу. То є стандартною практикою серед мосховитського кодла, і Келагар про це знав. Більш того - Келагар знав Кларґа особисто, як і той - його. Дроу знав, що ведмежатник страждає манією величі і вважає себе могутнім полководцем, який став на шлях завойовника. Він знаходиться не зовсім у здоровому глузді, і звертається до себе в третій особі. Гобліни постійно терплять знущання під його командуванням, але бояться й поважають ватажка.
- Хто насмілився кинути виклик Кларґу?! - взревів ведмежатник, коли леви напали. Й майже одразу отримав відповідь: то був дроу зі своєю "пропозицією". Досить знайомий йому, скажу я вам, дроу, тож на цю пропозицію - нехай і підсилену магією, Кларґ не пристав. - О, Алліара! Ми вже давно тебе зачекались, курво! Скляний Посох на тебе дуже лютить, тож Кларґ отримає велику винагороду за твою голову!
Бачучи, що хитрість дроу не спрацювала, Сібо вирішив йому допомогти, поки інші готувалися до бою. Ґвеннет, наприклад, скористалася паладинськими вміннями, й трохи підлікувала себе, Валрел - вистрілила в одного з гоблінців, як і, доречі, Сільдар, а Бодомар рвонув уперед, готовий поки що - захищатись, але згодом і нападати. Але хитрість Сібо не спрацювала так ефективно, як минулого разу, бо цей ватажок був набагато могутнішим за всіх інших.
- Кларґ побудує трон із твоїх кісток, нікчемна Фрет Тар! - гаркнув багбір-ватажок у відповідь на Сібове "Склонітєсь, младиє, прєд дроу, посланіком моїм, іначе ждьот вас смерть!". Гаркнув він це услід дроу, що поспішив зачаїтися десь за східцями, сам же підійшовши до левів і нанісши їм три удари довгим мечем. Два перших удари вклали одного лева, останній - ранив другого. Власне, цього другого лева добили дві зграї гоблінів, які оточили його й похоронили під шквалом безлічі ударів. Що ж до Різника то він рванув уперед. Громадний білошкурий вовчисько зупинився перед східцями, й дихнув на ворогів своїм чудовиським диханням, зачепивши Валрел, Ґвеннет та Сібо. Їх обдало морозом, від якого кров стинула в жилах, а в свідомість почав закрадатися липкий страх та усвідомлення великої вірогідності неминучої гибелі...