Перемога в бою ще не означала перемогу у війні. Але наближала її. Врятувавши - як думав собі ґном - Роксікера, Сібо, разом зі своїми левами, поспішив на допомогу іншим авантюристам. Він іще не знав, що бій вже завершений, але мав дізнатися про це зовсім скоро. Ґвеннет і Сільдар поспішили за ним слідом: паладинша - підхопивши щита та моргенштерн, а Сільдар - зконструювавши собі імпровізований факел, бож у цілковитій пітьмі мало що бачив.
- Армія Ахєрона паполніцца вамі! - продовжував голосити мокшанською міст, по якому якраз пробігав чорногривий лев. У той же час, Келагар штрикнув найсильнішого й останнього ведмежатника, і, побачивши, що той встояв від ду-у-уже серйозного поранення, дроу поспішив сховатися в тунелі, що вів до мосту, не випускаючи ворога з виду. Зайшовши закут, він полегшено видихнув, але, повернувши голову, побачив мордяку чорногривого лева, яка його добряче налякала.
Тим часом Валрел не здавалася в своїх спробах взяти язика. Вона знов спробувала приспати усіх ворогів, але потенційно непереможний багбір знову встояв. А спроби бардеси взяти полонених знову не увінчались успіхом, бо ж Хмурий, озброївшись нарешті дворучним мечем, почав свою серію з трьоїх могутніх паладинських ударів. І почав він цю серію, звісно, зі сплячих. В результаті - два трупа, бо третій удар так і не повалив багбіра. Той, відчуваючи себе максимально погано, подумав, було, щоб збігати й попередити свого мокшанського князя усєя болота, та, зрозумівши, що недобіжить, обернувся до Бодомара й наніс йому два удари.
Один з ударів став смертельним. Та не для паладіна. Бо ж перший удар моргенштерном прийшовся в хмуру пику, а другим ведмежатник промазав, і, не втримавши рівноваги, впав мордякою прямо на свою зброю. Вранішня Зоря розтрощила бідосі писок, і паскудне тіло його покинув не менш паскудний дух. Більше ворогів не було: були мертві гобліноїди, було декілька сховків з лутом, а також - прохід кудись далі...