Лев розчаровано опустив голову, коли саме перед ним якийсь чоловік убив здорового гобліна, не давши звірові відкусити тому голову. Яке неподобство! Та й ці дві живі істоти зовсім не пахнуть гоблінами, хіба що кров, яка на них, несе гоблінським смородом. Він облизнув з плеча чоловіка краплі крові, змусивши того здивовано озирнутись на короля. Смачна кров! Але тут тільки двоє людей. Гм, ще й наче ельф десь зачаївся. Годі з тим! Той другий вже чкурнув вбивати болотняну заразу! Арргх!
І лев пробіг повз малого гнома, що слугував йому за хазяїна. Інший же лев вже зник за поворотом та пробіг по мосту, усіяному гоблінськими трупами. Смертью та гоблінами був запашний його шлях, який вів прямо. Він пробіг дерев'яний міст та опинився по ту сторону печерного струмка, де вже чулися звуки бою.
* * *
Лев, що друїд викликав на поміч в битві в цій кімнатці, вже пробіг повз нього, весело махаючи своїм хвостом. А це значило, що загроза тут минула.
— Ви цілі? — гукнув гном до пари, що стояла за сходами і намагалась прийти до тями від важкої битви та раптової появи звіра, — ми прийшли рятувати вас, але битва ще йде! — насправді Сібо не знав, що відбувається зараз, бо після того потоку, що ледь не змив малого Босі, він ще нікого із своїх товаришів не бачив. Але сподівався, що ті дали собі раду в цю його коротку відсутність.
— Покваптеся, тримайтесь позаду мене! — від поспіху друїд навіть забув злякатись за своє нахабство звертатись до людей та двергів прямо. Наразі ті двоє були для нього звірята, яких він рятує від сволоти. І діяв він відповідно.
Він махнув людям бігти за ним, а сам побіг за левом. Друїд так чкурнув, що встиг наздогнати лева, що щойно його оминув. Вже за рогом буде той самий міст, де розпочався, і на думку гнома, ще досі триває бій.