- За що? Хотів би я сказати, що "просто так, заради розваги", але, підозрюю, що це не так. Думаю, вони слідкували за нашим з Роксікером від'їздом ще із самого Невервінтера. - відповів Холвінтер. - Ти приєдналася до нас випадково і пізніше, тож вони розуміють, що ти, скоріш за все, не знаєш нічого. А я ж цілком міг би бути в курсі Гандріхових справ...
Сільдар дійсно частково був в курсі справ гномів у Фандаліні. Він розповів дівчині про те, як троє братів Роксікерів (Ґандріх, Тарден та Нандро) нещодавно виявили вхід у давно утрачену Печеру Морського Еха, що розташовується в копальнях Пакту Фандельвера. Він розповів, що понад п’ять століть тому клани двергів та гноми уклали угоду, відому як Пакт Фандельвера, згідно з якою вони розподілили багаті копальні в загадковій Печері Морського Еха. Поряд з покладами мінералів, печера приховувала в собі велику магічну силу. Люди-заклинателі об’єдналися з двергами та гномами, щоб приборкати цю енергію і направити її на величезну кузню (названу Кузнею Заклинань), в якій могли створюватися магічні предмети. Все йшло добре, а сусіднє містечко Фандалін стало успішним поселенням. Але прийшла біда, коли з Півночі хлинула орда орків, знищуючи все на своєму шляху. Могутні війська орків, з підтримкою злих найманих чарівників, вторглися в Печеру Морського Еха, щоб привласнити її багатства та дивовижні скарби. Людські чарівники билися пліч-о-пліч з двергами і гномами, щоб захистити Кузню Заклинань, і в наслідок нищівної магічної бійні майже вся печера була зруйнована. Мало хто пережив обвали, і знання про місцезнаходження Печери Морського Еха було втрачено.
- У Ґандріха була карта, яка вказує розташування Печери Морського Еха. Підозрюючи, що я пам'ятаю карту, чи зможу її розшифрувати, гобліноїд на ймення Ємік піддавав мене тортурам, аби витягнути з мене усе, що я знаю. Цілком можливо, що він хоче посісти місце Кларґа - найголовнішого в цій печері, й тому або готується підставити його, або ж навпаки - вислужитись перед тими, хто забрав гнома й карту. Так, чи інакше, нам треба визволити Ґандріха. Тож, пропоную вибиратися звідси.
З цими словами, Сільдар спробував розв'язати мотузки. Він був зв'язаний менш ретельно, ніж Ґвеннет - особливо після того, як дівчина спробувала втекти, й забрала життя одного із мерзенних створінь, яким місце навіть не в Пеклі. Їм було місце лише в Небутті. Тому Голвінтеру це вдалось, і він, нарешті, зміг випростати руки й розім'яти затекші кінцівки.
- Не варто вибачатись, люба. Ми стаємо дорослими тоді, коли починаємо нести відповідальність не тільки за себе й свої вчинки, але й за інших, в тому числі - й вирішуючи за них. Ти дорослішаєш, і то не є ні добре, ні пагано. То є неминуче, дівчинко...