Дівчина вже майже піднялась по печері, як її увагу привернув звук розламаної дамби. І одразу, на неї понеслась сильнюща хвиля підземних вод. Валрел тільки і встигла, як опустити руки й промовити на єльфійскій. - Merde - Після чого її одразу накрило хвилею. Вона безнадійно намагалася прикрити своє лице руками, та потік був занадто сильним. Благо, вона йшла не посеред печери, а ближче до стіни. Тому під час потоку зуміла дотягнутись до якогось виступу або сталагміту, що і врятував її від унесення за течією.Коли потік послаб, єльфійка підняла мокру голову і відкинула убік прилиплі пасма волосся та провела долонею по лицю, прибираючі воду, та чорнила. На останнє, вона хоча б надіялась.
— Ну, усе падлюки. Бо помста моя буде холод-д-д-днішою, за цю воду. - Ледь не тріща зубами, промовила дівчина, діставши та вскинувши уперед свою шаблю. Та перебираючи чудовими черевиками через воду побігла у прохід, де побачивши за Калєгаром ворога, одразу накинулась на нього.