— Ба, таки щось вмієш. — Інколи серед бійки варто підбадьорити соратника, навіть якщо він клятий дідько. Та й зробив той свою справу доволі спритно й, що головне, своєчасно. Тож Хмурому залишилось лишь відкинути від себе вже бездиханну тушку перевертня, й можна було рухатись далі.
Підстрибнувши він зачепився за край містка обома руками, благо вірний меч зараз був за спиною й не заважав. Ривком підтягнувшись здоровань заскочив на поверхню та на ходу вихоплюючи зброю рушив до купи скоромерців. Бити сплячого гобліна було Бодомарові не з руки, тому він просто віджбурнув тільце відписавши добрячого паладинського копняка: щоб не вовтузився під ногами. А там, знизу, хтось з ним та й розбереться. А далі було все як старий вояка вміє. Спершу широкий рубаний удар в переляканого багбіра, і ось вже його розпороте тіло падає вниз, а одразу за ним стрічкою осипаються й його нутрощі. Не втрачаючи інерції Бодомар робить оберт навколо своєї осі й трохи змінивши траєкторію меча скошує вже іншого ворога, відправляючи його вслід за рештою: вниз з містка. Залишився лише один, на вигляд - вожак цієї зграї. Якраз подобающий противник.
— Ну здоров був. Ти тут головний?