Келагар зашипів і використав слово, якому вчив нещодавно Валрел. Найменше чого йому хотілося, це бути покусаним якоюсь невідомою поганню. Без доступу доя священної магії нормальних жриць це може дуже погано скінчитися, що трохи не співпадало з планами дроу на життя. Але то буде потім. Зараз треба бити. Де одна рана, там буде і друга, а там де дірки в тілі, то може щось і здохне, яким би витривалим воно не було. Цього разу Келагар сховав арбалет і перехопив ятаган двома роками. Так само як і добре закріплений партнер не потребує попередніх пестощів, так і ця тварина може насолодитися різким і глибоким проникненням сталі в свою шию. Проштрикнувши м'яку тканину наскрізь, Келагар схопив вістря ятагану однією рукою і потягнув, створюючи тиск на незагострену частину клинка, намагаючись розрізати шию зсередини. Різати шию – справа доволі кривава, але насичений запах крові повертає до часів, коли все було добре. Якби дроу був котов, напевне він би мурчав від задоволення.
Проте шум звідкись згори змусив його поспішати, тож прибравши руку з клинка, Келагар побіг нагору, намагаючись в момент висмикування зброї з тіла жертви зробити поріз ще більше і тим самим вбити ворога. Бо тепер окрім цієї кусючюї потвори були зе ті, хто намагався втопити усіх, тож дроу сподівався завадити жити і їм.