Малий курдуплик зрозумів, що план пішов не по плану, як побачив мертвих воргів під ногам Бодомара, що ніс ще одного. Ще ведмедем Босі щось внюхав, щось таке, змішане. Але це був клопіт дроу та людини. Вся ж їх вистава пішла іншим шляхом — на містку бушував гобліноїд, що за всіма ознаками слугував їм начальником. І чогось він почав роздавати всім тумаків. Гном не був певен, чи то їх задум так зіграв, чи то власне Валрел постаралась, що вже злізла швидесенько вниз, — прямо на голову медвежатника, що сама і скинула. А той поспішив огризнутись і встав, закривши спиною Сібо.
Але малого друїда почало турбувати інше. Вода почала підніматись! Якщо так продовжиться далі, про що тривожні звуки попереду сиреною роздавались в голові у Сібо, то гнома змиє. Згадавши, що позаду них кудись в бік уходила печерка, він оперся на свій спис як на шест, щоб швидше дістатись того місця. Як тільки ноги доторкнулись підлоги, він розвернувся та ефектним помахом підняв списа в напрямку найближчого багбіра, викрикуючи заклинання. Це його вочевидь виявило для інших ворогів, але стрімке підняття води все рівно вже не дало би змоги лишатись непоміченим для свого підігравання.
Заклинання пустило в прямому сенсі із списа довгий шипований корінь, який хвацьким рухом гайнув прямо в спину ведмежатнику, проштрихнувши його наскрізь. Кінчик лози поліз далі навкола тіла, обплітаючи гобліноїда, та різким рухом висмикнув усе тіло подалі від розфарбованої ельфійки. І так само швиденько тернова вбивча лоза зникла в повітрі, кидаючи по собі у воду труп ворога.