Зарано радувалась дівчина, після того, як скинула гобліна. Не вона одна виявилась така розумна, щоб зайняти позицію повище. Їй навіть зброї не дають дістати, вже кидаючи списи. Від якого вона загалом вклонилася просто відвернувши голову. Та це, було досить близько.
— Та як ви смієте так вести себе у моїй присутності, тварюки. - Дехто своїми трюками все ще намагався підтримувати ілюзію появи повелительки дроу. Тому Валрел вирішала, якщо грати, то відігравати до кінця. - Ти! - Вона надмінно вскинула руку і вказівним пальцем показала у напрямку того списокидця. - Твоя неймовірна повелителька в небезпеці, бо навколо тебе всі її вороги! - Насправді в її словах була магічна сила, змушуючи дійсно бачити повсюди одних ворогів. Та окрім нього, був ще один слуга, якого треба було пнути для дії.
Дівчина зістрибнула з мосту, в останній момент схопившись за його край та повиснув з нього. Так, вона змогла безпечно потім відпустити й безпечно спуститися донизу, прямо на носочки чобітків та виконавши на послідок реверанс, доповнивши його ще волоссям викинутим рукою. А після, повернулася до дроу та попросила, досі не виходячи з ролі.
— Жалюгідний приспішник. Доки ти тут возишся, твоїй володарці потрібне прикриття. Закінчуй вже швиденько.