Щось захопився друїд зі своїми роздумами про гівно та життя, сидячи на сходах. Тільки-но з'явились вороги на містку, то враз Сібо підхопився, згадавши, що вони у лігві ворогів і ця група має ще допомогти йому виконати його місію. Підбігши трохи ближче до Хмурого, чий факел запалював красу ельфійки, але лише заважав роздивитись ворогів, Сібо промовив "Вранішня Тиша" та, зосередившись на своєму списові, відкрив внутрішній доступ до магічної сили та звільнив її у бік своїх союзників. Зі списа по стінці печери побігли три стрічки темнозелених листків, що зростаючи подібно зміям, наблизились до людини та ельфів, обплітаючи їх повністью. Інший край списа випустив ще одну рослинну стрічку, що вже огорнула ковдрою листків та навіть квітів гнома Босі. Кроки загону стали тихішими, їх сліди не залишали відбитків, а самі вони стали ледь помітними, бо магія підвлаштовувала їх відтінки до фону немов геконів.
Гном зробив пару кроків назад та розчинився в темряві сутінок факелу, який якраз падав з випущених рук Бодомару.