У тому місці, де головний тунель перетинається під стелею проходом, гобліни звели міст, що виконує також функцію сторожового поста. Струмок продовжує текти зверху, долаючи нерівні пороги, повертаючи зі сходу за поворотом тунелю. Звук водоспаду лунає з більшої печери, розташованої десь попереду.
Те, що нікого не було на посту, було результатом того, що вартовий побіг вліво, коли побачив, що ворґи з ланцюгів зірвались. А побіг він по допомогу, з якою, власне, й повернувся, коли більшість авантюристів, а конкретно - Бодомар та Валрел, вже були біля мосту. Темний ельф був трохи попереду, під мостом, і залишився непоміченим для двох гоблінів - одного більш крупного, а іншого - поменше, які вибігли на міст з лівого проходу. Крупніший гоблін був озброєний морґенштерном та щитом, і, побачивши авантюристів, заслонив собою більш меншого гобліна.
Менший гоблін обернувся до монстрів, що вийшли з під контролю, й промовив закляття. Чорна мосховсько-мордовська мова злітала з його вуст, приводячи до тями чотирилапих гоблінських союзників. Вони зупинились, тряхнули шкурою, й перестали підкорятися наказам так званої темної ельфійки. Але, відчувши присмак свободи на своїх пащах, вони й гоблінам не стали покорними. Вони були готові роздирати на шмаття будь-кого, в залежності від того, хто був до них найближчим. А найближчим виявився Келагар: як би не намагався приховати свою присутність дроу, від ворґів, що мали тонкий нюх та слух, йому сховатись не вдалось....