Гном Босі звик, що його не помічають, бо будучи безбородим він скидався на хлопака, що стоїть в юрбі дорослих та з роззявленим ротом намагається уловити суть того, що відбувається. Але цього разу сидів великий чорний ведмідь замість малого гнома, і такого дужого звіра важко було не помітити, до того ж коли він тебе перед тим облизав. Тим не менш, Валрел, нова знайома візкової компашки, це не бентежило. Куди більше її хвилювало, куди гоблінці поховали її речі і що з ними зробили.
Маленький хвостик Сібо заворушився радісно вітаючи іграшку, що літала в повітрі навколо ельфійки. Тварину, якою став Сібо, не турбувало, що це не іграшка, а зброя. Головне, що воно блищить на сонці та стрибає у повітрі! Вгамувавши пориви погонятись за ятаганом, чорнолапий звернувся знову до своїх ведмежих здібностей в пошуках можливої загрози та покинув це дійство. Нюх привів його назад до печери. Пахло собаками, чому друїд дуже зрадів, оскільки це звірі, а не якась клята нечисть. але й одразу засмутився, оскільки пригадав, що гобліни ловлять вовків та тримають їх потім в жахливих умовах, щоб цькувати надалі на своїх ворогів! В новій проблемі Сібо вирішив звернутись до іншого друїда, до Якова, якийсь чомусь не доєднався до знайомства з дівчиною-полонянкою.
Вже натренувавшись спілкуватись зі своїм колегою за цю годину у формі звіра через друїдські примочки, Сібо пояснив ситуацію напів-оркові.