Як виявилось, сонечко пригріло голову зовсім не дроу, судячи з тієї довгої промови яку видала ельфійка. Причому дуже дивної промови. Поверхневі...
– Якщо хочеш мститися, то роби це, а не розмовляй.
Келагар не став пояснювати що за час від початку промови до того як ельфійка зрозуміла що вона без зброї, її можна будо вже порізати так, щоб одяг з неї спав, не кажучи про те, щоб просто встромити щось металеве і гостре, що робить спробу жити далі більш важкою ніж зазвичай. Хоча треба було зізнатися хоча б собі що її дії дещо розгубили його. Він очікував втечі, атаки, плач... Але промова? Через це він із запізненням зрозумів що втратив можливість ляснути її по сідницях долонею чи пласкою стороною клинка аби трохи подовжити гру в злого дроу-работорговця.
Проте, поки вони не вирішили їти далі, він знайшов собі іншу гру. Невеличка магічна формула та рухи, які для пересічних людей будуть здаватися просто дивними і дроу сперся спиною на камені біля входу. При цьому намагаючись сховати і забрати меч чарівної Валрел магічною рукою, яку бачить лише він.