Просмотр сообщения в игре «[𝙐𝘼] [D&D5] 🔥 🏰 Штольні Фандельвера [𝙐𝙆𝙍]»

Сібо Босі Mefi
21.10.2022 09:16
  Ведмідь Сібо встав на задні лапи, а передніми сперся на стовбур дерева, до якого на мотузці був захоплений в полон силками Бодомар. Ведмідь в середині гнома Босі хотів повалити дерево і врятувати товариша, коли як свідомість самого друїда перевершила тваринячу і вчасно зупинила виконання такого злочину. В світогляді Сібо Босі цінність життя дерева була на гілку вище якогось людиська паладина. Філософську суперечку в голові лісовика перервав ельф, що вправно вскочив на те дерево та просто обрізав мотузку ножем. Все ще коливаючись в своїй цінносній шкалі, ведмідь не зметикував підставити чоловікові своє м'яке хутро для падіння.

***

  Яму ведмежий нюх друїда визначив одразу — сліди гоблінського поріддя різко обривались і чомусь розходились в боки десь з метр вліво та вправо. Сібо сповістив їх імпровізований загін гучним ревом, на пару миттів запізнившись за попередженням Дальдарина. Ох вже цей спритний ельф! Гном Босі був задоволений, що в їх групі є такий швидкий на реакцію на загрози ельф. В голові у ведмедя прорізались спогади, що перед тим, як в його гномську тушку полетіло 4 списи, один гоблін впав на деякій відстані від Сібо. Вже тоді ельф зреагував на загрозу і допомагав її подолати. Ставлення до чародія покращилось ще більше від ранку, і захоплення ним порівнялось до рівня ставлення до Якова. Це був величезний крок для Сібо, котрий не звик довіряти міським істотам, знаючу їх гнилу сутність, жадібність, а головне жахливе поводженням з святим лісом!
  Ведмідь обережно надавив лапою в те місце, де мала починатись пастка. Земля під цим тиском прогнулась, м'яко облітаючи форму лапи. Впевневшись, що прямо йти не можна, Сібо обійшов замасковану пастку разом з іншими.

***

  Дійшовши до печери, ведмідь не відводив носа від землі. Запах зеленошкірих гобліноїдів вже відбилось у пам'яті чорнохутрого звіра і він легко розпізнавав їх слід. Тож очікуючі, що у печери має бути якась охорона, Сібо почав уважно обстежувати територію навколо, слідуючі за своїм носом.
  Друїд Босі зловив себе на думці, що у тілі тварини його розуміє лише Яків, і що таким чином йому комфортніше спілкуватись з цим товариством по перевезенню візків. Такий вже Сібо був сором'язливий і не охочий на балаканину.