Жалібним воєм супроводив Сібо погляд на мертвих коней. Смуток відобразився на великій чорній морді, поки залишки тварин відтягали хлопці в бік з дороги. Але покидати подобу ведмедя друїд не збирався. Вороги могли ще десь причаїтись, треба зберігати пильність.
Тіло грізного звіра схилилось над двома трупами. Сібо Босі хотів визначити за ранами і свіжістью трупів, скільки ці бідні коні тут вже пролежали. Закінчивши огляд, ведмідь став тіла обнюхувати, — гном виконував прохання паладина. Може десь поруч лежать і тіла вершників. Або ж їх поволокли кудись в інше місце. Запах вершників мав міститись в сідлі, тож ніч тварини став нишпорити саме в цих місцях. Коли Сібові вдалося виділити окремі запахи, то він в свой подобі почалапав назад до дороги і почав винюхувати, куди ж тіла звідти відтащили.