Зі світанком прокинувся Сібо, якраз за декілька хвилин до того, як Яков підійшов його розбудити. Малий друїд зрадів, що не сам буде вартувати ---- Дальдарин вже був на ногах, чатуючи до того з Підмогильним. Гному сподобався спів ельфа минулого дня, тож хоча вони ще не спілкувались особисто, але Сібо Босі проявляв захоплення чародієм. Принаймні цей ельф справляв кращі враження за того войовничого темного, що їхав з ними у візку.
Довгі роки мандрів привчили гнома до певного розпорядку дня. Тож привітавшись з ельфом, спершу Сібо відійшов від табору та покликав до себе звіряток та пташок. Пригостивши їх (на цей випадок гном завше носив в своїх запасах відповідну їжу), він жестами і деякими звуками, які могли здатися сторонньому глядачу кумедними, попрохав своїх маленьких друзів сповістити його про небезпеку, якщо така з'явиться для їх табору. Залишивши отаку "сигналізацію" та покладаючись на Дальдарина, Сібо почав прогулюватись околицями табору, пам'ятаючи про пастки іншого друїда. Світанок завжди вважався гномом особливо чарівним. Він насолоджувався тою тишею природи, пробудженням її з появою сонечка, першими співами птахів. В цей час гном Босі щодня тішився прогулянкою, при цьому шукаючи різні корисні травинки для свого набору. Ще й до цього сьогодні йому пощастило із властивим лісним гномам захопленням від краси природи надивитися на бурхливі хвилі моря, вид на який відкривався біля їх табору. Тим не менш, совість Босі не дозволяла йому сильно відволікатись і лишати вартування лише на чародія ельфа та звіряток, тож він не забував і озиратись довкола, уважно виглядаючи загрозу.
***
Зросту Сібові не вистачало, щоб побачити, чого зупинився перший віз. Напруження і бойова готовність пасажирів того візка занепокоїла гнома і він, опершись на свій спис, спустився на дорогу. Дістаючи з-за спини свій щит, він підійшов ближче. Сердце його впало додолу. Дійшовши до буйволів, йому відкрився вид на двох коней, що лежали неподалік на тракті. Чорні стріли казали друїду, що тут були чи може досі є вороги, і ці тварюки вбили цих прекрасних тварин. А чи вбили? Сібо не зміг би собі простити вагання, тому рушив оглядати коней, уважно озираючись в бік лісу. Гном мав намір подивитись, чи є хоч маленький шанс на рятунок тваринок, чи може він їм допомогти та зцілити їх. Відчуваючи небезпеку, Сібо збирався здатися до природньої лісовим гномам магії ---- зробити ілюзію ще одного себе, що так само схилилась над мертвими кіньми.