Дорогою від місця, де група найманців зупинялася на ніч, і аж до самого перехрестя, де вони побачили мертвих коней, Дальдарин сидів тихо, не співав і не грав. Інтуїція мандрівника підказувала ельфу, що цього дня варто бути уважнішим під час подорожі, і не відволікатися самому і не відволікати інших музикою. І він мав рацію: за півдня шляху група натрапила на мертвих коней, з яких стирчали стріли із чорним опіренням.
Уважно вдивляючись в темряву лісу, Дальдарин вихопив свій прикрашений рубіном кинджал, готуючись підсмажити мармизу першому, хто задумає вчинити з їхньою худобою так, як вчинив із цими кіньми. Але, перед тим, він на всяк випадок наклав на себе магічну броню. Міцно тримаючи кинджал, ельф заспівав мовою магії, другою рукою роблячи необхідні паси руками:
Як джерело сили, я, Дальдарин Зоряний Шлях, наказую
Розшифруй закони світобудови і захисти це
Дальдарин торкнувся рукою з кинджалом до своєї груди
Mage armor!
Ледь помітне сяйво вкрило чародія, наче обладунок. Дальдарин напружено прислухався до своїх відчуттів: наче, цього разу йому пощастило і заклинання наклалося, як треба, без несподіваних додаткових ефектів.
Закінчивши чаклувати, Дальдарин знову встромив свій погляд у темряву лісу, виглядаючи можливу загрозу.