Келагар кивком подякував за ягоду і трохи повивчав її. Подібні вже довелось їсти, але зазвичай вони у кожного різні, проте цікавість не змогла перевершити бережливість. Магічні ягоди мали хоч достатньо цілющої сили для того щоб втримати когось від потрапляння у Безодню, а значит краще нею скористатися у випадку коли так доведеться зробити. А якщо день пройде спокійно, то можна буде і з’їсти та втамувати свою цікавість.
Вечір дозволяв нарешті очам не боліти від сонячного світла, але ще було недостатньо темно для того щоб можна було почувати себе живим, все ж день під сонцем –то занадто багато аби так швидко охолонути і почати жити. Так що ельф все ще намагався якомога меньше рухатися і тим більш дивитися за сонцем, коли воно вже нарешті згине.