Завершивши посиденьки й вирішивши, що вже зібралися усі, хто треба, товариство вирішило нарешті відправлятись. Та й наймані працівники-вантажники вже подавали сигнали Підмогильному про те, що свою роботу вони ніби як вже закінчені, й два воли з возом позаду них готові до того, щоб вирушати.
- Сір Ґандріх просив передати, що на роздоріжжі на Трибор завтра вранці на вас ніби то буде чекати ще один пасажир. Напіврослик-музика на ймення Майло Добробочка, чи якось так. - доповів він, після чого відправився по своїх справах разом зі своїм побратимом-вантажником. Нічого дивного в цьому не було, адже головний тракт від Невервінтера на південь, до Лейлона, добре охоронявся, оскільки цей шлях займав дві доби пішки, й першу його половину охороняла верхова сторожа Невервінтера, а другу - Лейлонці. Роксікер виїхав три-чотири години тому, із самого ранку, й у них не було находи поговорити безпосередньо перед виїздом, примикання ж до Головного Тракту Триборської стежки було достатньо примітним місцем для зустрічі.
Шлях авантюристів повинен був скласти два дні з однією ночівлею на Головному Тракті, що ішов вздовж узбережжя Моря Мечів. Завтра вранці, після одноденного руху на південь, їм треба було завернути наліво, на схід, і, проїхавши по Триборській стежці ще з півдня, завернути знову на південь, направо. До вечора група повинна була дістатись до Фандаліну й отримати свою плату.
Неню наш - краснеє Сонце, наша мати – сирая Земля!
Вгору пнеться колосся, сива Правда між людей пророста.
Ой, ти, гавране чорний, не затулиш крилами небес!
Правда крила розгорне, твій не буде світ білий увесь!
Під завершувальні звуки пісні, що співав бард, колектив вийшов на двір та прийнявся готуватись до відправлення. Яків перевірив (не без допомоги Сібо) свого воза й, зайвий раз упевнившись, що все гаразд, друїди умостились на ньому. До них приєднався й Келгар, оскільки на дверґівському возі вже розмістились Бодомар з ельфом, - мало того, що ельфійська компанія була не до душі дроу, так там ще й місця вільного не виявилось. Роздумуючи про шлях, який їм усім доведеться пройти в найближчі два дні, Келгар прикидав ступінь небезпек, з якими вони могли зіткнутись. Ще в свою бутність серед Червонотаврованих Келгар пам'ятав, що банда співпрацювала із гоблінами, які грабували подорожніх на шляху між Головним Трактом та поворотом на Фандалін, а отже Триборська стежка не була безпечною. Хоча, за декілька років, що Келгара не було в тих місцях, щось і могло змінитись, дроу щиро сумнівався в цьому.
Бодмар буцнув свого воза, він, у свою чергу, якось дивно струснувся, і Дальдарин Зоряний Шлях вирішив його перевірити. І дійсно - під вагою речей, якими була навантажена конструкція, деякі металеві елементи прогнулись, а деякі дерев'яні - тріснули. Їхати віз міг нормально, але це могло створити додаткові ризики, й тому ельф відремонтував та укріпив конструкцію воза. Тепер, знаючи його будову більш глибоко, Дальдарин міг використати цю перевагу у разі непередбачуваної ситуації. Це, по суті, були останні приготування, й товариство відправилось уперед, назустріч пригодам, які, можливо, розтягнуться й більше, ніж на декілька днів!...
***
Друга частина дня пройшла спокійно. Попереду їхав віз Роксікерів із Бодмаром Хмурим у якості візниці та Дальдарином у якості механіка. Позаду - віз Підмогильного з напіворком, гномом та темним ельфом на ньому. Шлях був достатньо людним - кожну годину траплялись один чи декілька подорожніх. До повороту на Триборську стежку залишалось приблизно півтори години шляху в такому темпі, коли сонце торкнулось нижнім своїм краєм горизонту, що було знаком для досвідчених мандрівників про необхідність стати табором на ночівлю. Через півдюжини хвилин і місце знайшлося підходяще...