В такій різномастній компанії одразу і не помітити на стільці ще одного наймита. Коричневий безбородий гномик зливався зі своїм стільцем і ледь визирав з-під стола зі своїм метровим зростом. Уважний сторонній глядач міг би й помітити його, але в такій статній мужній компанії чоловіків сприйняти за хлопака, що пристав до столу послухати дядькових байок. Саме так сталося з офіціантом, що обслуговував столик, і тому не прийняв замовлення від Сібо. А гному ж не вистачило духу офіціанта підкликати, тому він гриз свої горішки, які раніше назбирав в лісі.
Сібо Босі вагався, чи приставати до цьої справи. Для мети гнома потрібна була група. Та й група не аби яка, а досвідчених вояків. Ще й завдання збігалось з напрямком, куди Сібо збирався — аж не сам Баерван Мандрівник привів свого прислужника у цю таверну саме в цей час! Але була одна біда — від очільника цього завдання за верству смерділо орчатиною. А орків лісні родичі Сібо ненавиділи. Ненавидів їх і прислужник Босі, маючи за плечима вже з ними спільну і неприємну історію. Тим не менш, до цього чолов'яги підійшло двійко ельфів (темних він до цього ніколи не бачив, тому і підозр не проявив). Діватись було нікуди й Сібо пристав. Зі своїм Богом вести суперечки він боявся, тож вирішив принаймні дізнатись, що це за авантюристи.
І не дарма, Яків представився друїдом. Колега за покликанням, зрадів собі Сібо, проникнувшись до нового лідера та подавляючи в собі перше негативне враження. Гном Босі надалі уважно слухав за розмовою, вичікуючи нагоду і самому представитись. Насправді він боявся навіть мовити, але зрештою рішучість змогла пробитись через його дерев'яну шкіру:
— Вітаю, панове! — пискнув гном, розираючись довкола з переляканим обличчям. Раптом йому сяйнула думка, що весь цей час чоловіки і н знали, щ овін до них збирався долучитись в цей похід. Опершись на свій спис, він піднявся на стілець і став во весь зріст: — Мене звуть Сібо Босі, — представився лісовий часто кліпаючи очима, — я друїд!
І гепнувся назад на свій стілець, лякаючись такої своєї сміливості.