Дальдарин з певним незадоволенням й підозрою дивився на свою компанію. З усього товариства, що зібралося за столом, дроу та напіворк викликали у нього найбільші підозри, бо жоден інший народ не вчинив стільки зла ельфам, як ці послідовники злих богів. Але якщо владиці Корелону треба, щоб він дістався до Фандаліна в компанії цього єретика і напівтварини, значить, така його воля, хоч Дальдаринові вона не дуже зрозуміла.
Дальдарин виглядав як звичайний представник народу ельфів: прекрасне обличчя, зверхній погляд і їдка, зверхня манера розмовляти, наче його співбесідник — дворічна дитина. Єдине, що відрізняло його — це одяг. Вдягнений він був не за вишуканою модою ельфів, а у явно саморобний костюм зі шкіри та хутра тварин. Втім, навіть у цьому саморобному одязі було видно ельфійську тягу до краси. Особливо уважна особа може помітити пляму на лівому плесні, яку Дальдарин намагається приховувати, втім, не дуже ретельно.
"Отже, вважаю, нам треба представитися і трохи розповісти про себе, щоб ми розуміли, з кім маємо справу" — на цих словах Дольдарин кинув різкий неприязний погляд на дроу, а потім продовжив: "Мене звати Дальдарин, я слуга владики Корелона Лоретіяна, Господа і Бога мого народу. Не проявляйте неповаги до мого Господа, і тоді, можливо, ми з вами поладимо"