— Жрецю Келемвора, а чи дарує ваш бог мертвих благословення воїнам, як вже дві битви поспіль моя неперевершена Майлікі направляла ваші удари проти наших ворогів? Якщо так, то я б натомість зміг би сконцентруватись ще більше на посиленні нашого відомого бійця.
Тарас подивився на кентавра та відповів:
— Я не спец в такій магії, але дещо вмію. Благословлю, якщо треба. Тарас вже склав три пальці, щоб торкнутися колеги, але той занервував та й відійшов. Ну, то добре. Треба було повторити про себе плетіння, бо надто довго від нічого не благословляв, все надіючись на власну силу магії, аніж на інших. Але тут таке явно не пройде.
Зранку вже трапилося цікаве. Юзі неочікувано запропонувала додатково захистити поганеньку броню, що носив Тарас. Мабуть, все ж подумала, що жрець, який падає кожен бій - то недобре, а якщо менш цензурними словами, то хер конячий. Хоча ні, конячий вже є. І не тільки конячий. І не тільки хер.