На полі бою творилося незмозуміло що. Якимось чином Тарас опинився далеко за лінією зіткнення у ворожому тилу. І йому це не подобалось. Ще й темрява з її некроштучками. От би повчитися у елементаля чогось цкавого, але ж ні, воно хоче прибити. Хіба тут за Брамою тільки битви та різанина і ніяких знань? Що ж, жалкувати про це не приходилося.
Що ж, Тарас намітив нову ціль, якою стала Світлячок. Підняв руку, в якій знаходився жезл, і промовив:
— Порох.
А божественний меч тим часов також знайшов ціль і поплив до неї.