Тарас не чекав довго і кинувся до гурту, аби його не затиснули тут біля потічка. Меч Келемвора гайнув за ним і вжарив по одному зі скелетів, які вже прибилися до них. А сам дварф відпрацьованим рухом в чеговий раз направив руку на мертвяків та втомлено сказав:
— Порох.
Він починав втомлюватися. І хоч ра на тілі не було, та й взагалі все йшло якось непогано, але чаклувати аж стільки разів підряд йому давно не приходилося. А може й взагалі ніколи, хто зна. Тим не менш, магічних сил було ще вдосталь, Тарас не викладався на повну і приберігав трохи на всякий випадок.