Дварф неквапливо йшов до будівлі, що майоріла попереду. Чи то було якесь святилище, чи склеп, а може й що інше, але подивитися варто. Погода враз змінилась. Мертвий штиль ожив, нізвідки взялася густа як молоко імла, що затягнула все навколо.
— Чую, потревожили ми щось.
Тарас вибрався трохи вперед, але старався не відриватися. Щось не надто він довіряв цим тоненьким обладункам, які зараз огортали його тіло. Але це краще, ніж нічого. Тим більше, саме таких пригод маг смерті і чекав. На всяий випадок, жрець міцніше стиснув щит та приготувався нести смерть, якщо щось незрозуміле і агресивне виповзе звідкілясь.