Просмотр сообщения в игре «Чарівниці на заміну»

- Я дечого не розумію, - Сергій (чи, радше, йому варто було вже називати себе Акарі?) дуже уважно слухав лікбез про контракт і особливості тутешніх чарівниць, водночас трохи здивовано поглядаючи на Віолетту, і йому здалося, що він почув певну суперечність. - Ви сказали, що поповнити ману не у бою дуже легко - але після цього додали, що накопичувати її можна, лише перемагаючи нечисть? Як так? Як саме можна дізнатися власний... запас мани і скільки у нас зараз є часу на освоєння з новими силами і новою реальністю?

По мірі того, як головний біль вщухав, контрактор відчував, що голова починає працювати все краще. Звісно, ситуація була дивною, але якщо просто приймати на віру все, що говорили Аріса та Ранко - чи хоча б основні моменти, як-то про про магію, контракти і ману - то можна було у ній розібратися і скласти певне власне розуміння. Це не дуже сильно відрізнялося від роботи копірайтера, де потрібно було швидко розібрати розкидану по різних сайтах інформацію, скласти її докупи, а потім записати так, щоб зрозуміла і дитина... Тому варто було задавати запитання, і хоча, вочевидь, зрозуміти всі тонкощі одразу навряд чи вдалося б, критичні для власного виживання моменти дізнатися було можливо. Як от, наприклад, залежність від мани... Чим би та мана не була.

Інформацію про назву міста Сергій поки що відклав у сторону - він не був знайомий з географією Японії, і ця анімешна Японія могла відрізнятися від тої, що була у його світі, виявившись колонією Великої Британії, чи, навпаки, імперією, що охопила половину земної кулі... Хоча, звісно, якщо він збирається підміняти собою Акарі, мати уявлення про безпосереднє оточення було необхідно, а він, схоже, таки не мав вибору: навіть якщо забути про факт існування нечисті і чарівниць та залежність від запасу мани, життя неповнолітньої особи з амнезією його не дуже вабило. Хоча... мало сенс дещо перевірити.

Аріса сказала, що хеншин, він же чарівна трансформа, активується певним амулетом - таким, як її шпилька для волосся. А чи було у нього щось подібне? Щось, що відчувалося б якось інакше - можливо, якщо ненадовго заплющити очі і прислухатися до себе?